Постанова ВГСУ від 06.08.2014 року у справі №916/3613/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 916/3613/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської радина постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 рокуу справі за позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2013 року, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_4 8 101,33 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2010 року по 05.04.2011 року та 50 474,88 грн. неустойки, нарахованої згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, за періоди з 06.04.2011 року по 18.07.2012 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.02.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 8 101,33 грн. боргу та 42 062,40 грн. неустойки, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, і просить судові рішення скасувати, постановивши нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 56/82 від 22.09.2005 року, за умовами якого Департамент комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) передало у строкове платне користування підприємцю ОСОБА_4 (орендар) нежитлове приміщення 1-го поверху, загальною площею 69,60 кв.м., розташоване в АДРЕСА_1 для розміщення там магазину з продажу автозапчастин.

Згідно п. п. 2.2., 2.4. зазначеного договору, оренда плата визначається розрахунком, приведеним у додатку 1 до договору, та становить за перший місяць після підписання договору оренди 1 633,58 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції, і сплачується щомісячно до 15 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Пунктом 5.3. цього договору передбачено випадки розірвання договору, зокрема, і у разі не внесення орендної плати протягом трьох місяців з дати закінчення терміну платежу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року у справі № 12/188-10-5290, яка набула законної сили, позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до підприємця ОСОБА_4 задоволено, договір оренди № 56/82 від 22.09.2005 року розірвано, підприємця ОСОБА_4 виселено та стягнуто 12 670,44 грн. боргу. Рішення про виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення 1-го поверху, загальною площею 69,60 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, виконано в примусовому порядку 18.07.2012 року, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

За таких обставин, коли відповідач займав орендоване приміщення до липня 2012 року включно, що підтверджується належними та допустимими доказами, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, прийшли до правильного висновку щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 8 101,33 грн. та неустойки у сумі 42 062,40 грн., передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, обґрунтовано відмовивши у нарахуванні на суму неустойки податку на додану вартість, оскільки відповідно до ст. 185 ПК України неустойка не є об`єктом оподаткування, і підстав для зміни чи скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко