ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2016 року Справа № 904/11165/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Стратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 рокуу справі господарського судуДніпропетровської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Техномрія" допублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" простягнення заборгованості в сумі 766 040, 01 грн.,за участю представників сторін:
позивача:Голуб І.М.,відповідача:Дряхлов Є.О.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Техномрія" (далі - ТОВ "Електротехнічна компанія "Техномрія") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") про стягнення 565 108, 60 грн. -основного боргу, 157 305,00 грн. - пені, 10 699, 10 грн. - річних, 32 927, 31 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 19-ПУ-УМТС від 14.01.2015 року щодо оплати вартості отриманої продукції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року (суддя: Мельниченко І.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "Електротехнічна компанія "Техномрія" 565 108, 60 грн. - основного боргу, 157 305 грн. - пені, 10 699, 10 грн. - 3% річних, 16 353, 74 грн. - інфляційних втрат та 11 241, 40 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року (колегія суддів у складі: Чус О.В. - головуючий, судді: Березкіна О.В., Дармін М.О.) рішення місцевого господарського суду від 22.02.2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2016 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов залишити без рогляду.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.01.2015 року між ТОВ "Електротехнічна компанія "Техномрія" (постачальник) та ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) укладено договір поставки № 19-ПУ-УМТС, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємною частиною до Договору, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах, визначених умовами договору.
Згідно з п. 4.1. Договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені Сторонами в Специфікаціях до Договору.
Пунктом 4.7 Договору передбачено, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаро-супровідних документах, наданих постачальником.
Відповідно до п. 5.4. Договору, розрахунки за продукцію, що поставляється здійснюється покупцем шляхом безрахункового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунка та при умовах надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 Договору, якщо інший більший строк відстрочки не визначений у відповідній Специфікації.
Пунктом 6.8 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав без будь-яких зауважень та застережень продукцію на загальну суму 565 108, 60 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей. В порушення умов договору, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 565 108,60 грн.
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (Аналогічні положення містяться в статті 193 ГК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).
За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Враховуючи приписи зазначених вище статей, п.6.8 договору, а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором щодо оплати вартості отриманої продукції, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про стягнення з відповідача 565 108, 60 грн. основного боргу та 157 305,00 грн. пені.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов"язання за договором, суди попередніх інстанцій перевіривши правильність розрахунків позивача, враховуючи ч.2 ст. 625 ЦК України, дійшли вірного висновку про стягнення з відповідача 10 699, 10 грн. - 3% річних та 16 353, 74 грн. інфляційних втрат.
Щодо доводів скаржника, що судом першої інстанції безпідставно не було залишено заявлений позов без розгляду, оскільки він підписаний неуповноваженою особою представника позивача, то колегія суддів їх відхиляє, з огляду на наступне.
Положеннями статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
Сервіси для юристів