ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2017 року Справа № 910/16301/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуМиколаївської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалокна постанову від 17.01.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/16301/16 господарського суду міста Києваза позовомМиколаївської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалокдо треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаМиколаївської обласної ради 1. Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївсько-рибальське господарство Миколаївського району"провизнання незаконним та скасування рішення №45
За участю представників сторін:
Від позивача - не з'явились,
Від відповідача - не з'явились,
ВСТАНОВИЛА:
Миколаївська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок звернулась з позовом до Миколаївської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення № 45 від 21.12.2012 "Про надання мисливських угідь у користування ТОВ "Миколаївсько-рибальське господарство Миколаївського району".
Рішенням від 02.11.2016 господарського суду м. Києва (суддя Пукшин Л.Г.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що строк дії рішення Миколаївської обласної ради №3 від 30.05.1997 з урахуванням приписів ч. 1 ст. 254 ЦК України закінчився у відповідні місяць і число останнього року цього строку, тобто 30.05.2012 року, про що позивач був обізнаний. Проте, будь-яких доказів звернення позивача до відповідача з клопотанням, поданням тощо стосовно виділення чи надання у користуванні мисливських угідь саме йому, суду надано не було. В той же час, матеріалами справи підтверджується, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення було подання Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 2504 від 07.12.2012, погодження обласної державної адміністрації № 4140/0105-30/3-12 від 14.12.2012, погодження територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища № 01-04/8681-04, а також власників (користувачів) земельних ділянок, (завірені копі зазначених документів містяться в матеріалах справи).
Постановою від 17.01.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого Дикунської С.Я., суддів: Мальченко А.О., Жук Г.А. рішення від 02.11.2016 господарського суду м. Києва залишено без змін.
Миколаївська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 13, 16, 91, 92 ЦК України, ст.ст. 21, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ст.ст. 1, 21 Закону України "Про громадські об'єднання", ст. ст.ст. 36, 92 Конституції України.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Миколаївської обласної ради від 30.05.1997 № 3 "Про надання мисливських угідь області у користування державним підприємства і громадським організаціям на 1997-2012 р.р." надано в користування терміном на 15 років (1997 року до 2012 року включно) мисливські угіддя області державним підприємствам і громадським організаціям для ведення мисливського господарства. Зокрема, Миколаївській райорганізації УТМР надано мисливські угіддя на території м. Миколаєва по вул. В. Морська, 15/2 загальною площею 55 042 га, та Жовтневій райорганізації - надано мисливські угіддя у м. Миколаєві по вул. Рибна, 49 площею 123 773 га.
На виконання зазначеного рішення між Миколаївським Державним лісогосподарським об'єднанням "Миколаївліс" та Миколаївською обласною організацією Українського товариства мисливців і рибалок укладено договір про умови ведення мисливського господарства від 01.07.1998, в п. 1.1 якого зазначено, що рішенням Миколаївської обласної ради народних депутатів від 30.05.1997 № 3 надано Миколаївській міськ/райорганзації УТМР терміном до 31 грудня 2012 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 51606 га, у тому числі: лісові угіддя 240 га, польові 49945 га, водно-болотні 1421 га, та Жовтневій рай організації УТМР терміном до 31 грудня 2012 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 123773 га, у тому числі: лісові угіддя 4780 га, польові 101418 га, водно-болотні 17575 га.
Рішенням від 21.12.2012 № 45 Миколаївської обласної ради товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальське господарство Миколаївського району" надано в користування мисливські угіддя загальною площею 18515,8959 га, розташовані у Миколаївському районі Миколаївській області. Пунктом 2 зазначеного рішення Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства зобов'язано укласти договір про умови ведення мисливського господарства з товариством з обмеженою відповідальністю "МРГ Миколаївського району", який було укладено 28.12.2012.
Звертаючись з позовом у даній справі, Миколаївська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок послалась на те, що оскільки договір про умови ведення мисливського господарства від 01.07.1998 укладався саме на виконання рішення ради від 30.05.1997, термін користування угіддями закінчувався саме 31.12.2012. Таким чином, на думку позивача, прийняття рішення від 21.12.2012 № 45 призвело до порушення його першочергового права на отримання таких угідь у користування, а також дострокового припинення рішення від 30.05.2012.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 якого мисливські угіддя - це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства, а користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.
Статтею 9 цього Закону до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольських міських рад віднесено вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженими з Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
Статтею 15 Закону України "Про тваринний світ" передбачено, що до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольських міських, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах (де вони створені) рад належить вирішення в установленому порядку питань щодо надання в користування мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів.
На підставі ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" переважне право на користування мисливськими угіддями мають власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.
Право користування мисливськими угіддями припиняється зокрема у разі закінчення строку користування (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання").
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати.
Згідно з ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.
З урахуванням зазначеного вище, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що строк дії рішення Миколаївської обласної ради №3 від 30.05.1997 закінчився у відповідні місяць і число останнього року цього строку, тобто 30.05.2012, а не 31.12.2012, як зазначав позивач.
При цьому судами взято до уваги факт обізнаності позивача про закінчення строку дії рішення саме 30.05.2012, про що свідчить листування між позивачем та відповідачем протягом травня-червня 2012.
До того ж, як вірно враховано судами, підставою для прийняття оскаржуваного рішення було подання Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 2504 від 07.12.2012, погодження обласної державної адміністрації № 4140/0105-30/3-12 від 14.12.2012, погодження територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища № 01-04/8681-04, а також власників (користувачів) земельних ділянок.
Сервіси для юристів