ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2017 року Справа № 910/14299/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Яценко О.В., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 07.02.2017у справі№ 910/14299/16Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінексперт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДХ Інвест Нерухомість"простягнення 481104,66грн
в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від скаржника:Лєвунцова К.В. (дов. від 30.11.2017) Гунько М.І. (дов. від 04.01.2017) Виштикалюк В.В. (дов. №13-11-2250 від 29.03.2017) В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Отриш І.М.) від 23.08.2016 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХ Інвест Нерухомість" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінексперт" основний борг в сумі 480000,00грн, 3% річних у розмірі 1104,66грн та судовий збір у розмірі 7216,57грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді: Корсакова Г.В., Тищенко О.В.) від 07.02.2017, припинено провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в порядку ст.80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" просить скасувати ухвалені судові акти та припинити провадження у справі №910/14299/16, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п.1 ст.83 ГПК України.
У відзивах на касаційну скаргу позивач та відповідач заперечують викладені в ній доводи.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін та скаржника, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з приписами частини першої статті 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Правовий аналіз наведеної норми процесуального закону свідчить про те, що судовим актом, оскаржуваним такою особою, повинно безпосередньо вирішуватися питання про її права та обов'язки. Суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття судового акта є скаржник, або міститься судження про нього у відповідних правовідносинах. При цьому в мотивувальній частині судового акта повинні міститися висновки суду про права та обов'язки такої особи, або у резолютивній частині судового акта судом прямо має бути вказано про права та обов'язки цієї особи. Тільки в такому випадку судовий акт порушує не лише матеріальні права особи, а й її процесуальні права. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.
Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження (аналогічна позиція викладена в пунктах 5-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").
В обґрунтування апеляційної та касаційних скарг, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" зазначає, що відповідач, уклавши з позивачем договір позики №1706/2 від 17.06.2016, порушив п.3.3.9. кредитного договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №2/1/2-1/2013/980-КЛ/25 від 09.08.2013, укладеного між скаржником та відповідачем, внаслідок чого відбулось збільшення грошових зобов'язань відповідача, що в подальшому може призвести до банкрутства останнього та унеможливить задоволення скаржником своїх вимог за вказаним кредитним договором. На думку скаржника, оспореним рішенням місцевого господарського суду вирішено питання про його права та права Національного банку України, оскільки між останнім та скаржником укладено договір застави майнових прав №26/ЗМП, у відповідності до якого скаржником було передано в заставу право вимоги за кредитним договором №2/1/2-1/2013/980-КЛ/25 від 09.08.2013 та додатковими договорами до нього.
Щодо вказаних доводів та наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, касаційний суд зазначає таке.
Згідно з п.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Матеріали справи свідчать, що предметом спору є стягнення 481104,66грн на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору №1706/3 безпроцентної позики від 17.06.2016, тобто правочину, який безпосередньо на визначає будь-які права та обов'язки скаржника та учасником якого останній не є.
За приписами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, у спорі про належне/неналежне виконання однією із сторін зобов'язання у договорі №1706/3 безпроцентної позики від 17.06.2016 перед іншою стороною, твердження скаржника про порушення його прав укладенням такого договору, до моменту встановлення у визначеному законодавством порядку недійсності цього правочину, є лише припущенням, яке не свідчить про наявність будь-яких порушених прав скаржника та спростовує існування правового зв'язку між ним і сторонами у спорі.
Оскільки встановлення відповідності договору №1706/3 безпроцентної позики від 17.06.2016 вимогам законодавства не входить до предмету доказування у спорі у справі №910/14299/16, адже обставини належного/неналежного виконання відповідачем умов цього договору може бути здійснене і без надання правової оцінки пунктам вказаним скаржником, жодна із його сторін не посилалася на такі обставини, які, до того ж, не є очевидними, а отже, мають бути встановлені або спростовані судом за наслідками вирішення відповідного спору, доводи скаржника про необхідність для судів самостійно оцінити такі посилання та застосувати приписи п.1 ст. 83 ГПК України, колегія суддів вважає безпідставним.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на відсутність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необхідність припинення апеляційного провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра".
Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111, ст.11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Сервіси для юристів