ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2016 року Справа № 922/3974/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Ностро", м. Харківна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еладаполіграф", м. ХарківдоПриватного підприємства "Ностро", м. Харківпростягнення 42 608, 64 грн.
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еладаполіграф" (далі за текстом - ТОВ "Еладаполіграф") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до приватного підприємства "Ностро" (далі за текстом - ПП "Ностро") про стягнення 42 608, 64 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2015 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з ПП "Ностро" на користь ТОВ "Еладаполіграф" 42 608, 64 грн. заборгованості та судовий збір.
Вищезазначені судові акти мотивовані доведеністю матеріалами справи факту поставки ПП "Ностро" товару за видатковою накладною від 28.11.2014 року № 261, яка є підтвердженням факту укладення договору у спрощеній формі, та наявністю у відповідача заборгованості за отриманий товар.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПП "Ностро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року і прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
ТОВ "Еладаполіграф" відзиву на касаційну скаргу подано не було.
Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Еладаполіграф" передано, а ПП "Ностро" прийнято у власність товар (картон НМ330*105 та хр-єрН300*100) з урахуванням податку на додану вартість на суму 42 608, 64 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.11.2014 року № 261.
Факт отримання вказаного товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Позивач зазначав, що відповідач оплату за одержаний товар не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 42 608, 64 грн., що стало підставою звернення ТОВ "Еладаполіграф" з даним позовом до господарського суду. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ним поставлено ПП "Ностро" товар на суму 42 608, 64 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.11.2014 року № 261, який оплачено не було, у зв'язку з чим 09.02.2015 року позивачем було направлено претензію відповідачу з вимогою оплатити поставлений товар, яка залишились без відповідного реагування.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за отриманий товар, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 640, ч. 1 ст. 641, ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказана видаткова накладна від 28.11.2014 року № 261 є підтвердженням того, що сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощеній формі в порядку ст. ст. 640 - 642 Цивільного кодексу України, а також свідчить про факт отримання відповідачем товару на загальну суму 42 608, 64 грн., що підтверджується видатковою накладною № 261.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Сервіси для юристів