Постанова ВГСУ від 06.04.2016 року у справі №911/4304/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 911/4304/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівАкулової Н.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2016у справі№ 911/4304/15 господарського суду Київської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" допублічного акціонерного товариства "Радікал Банк"прозобов'язання вчинити дії за участю представників сторін:

від позивача: Козак А.Ю., дов. від 01.08.2014

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Радікал Банк" про зобов'язання відповідача виконати договір банківського рахунку № 5921/П-1 від 22.01.2013 шляхом здійснення переказу грошових коштів згідно платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах № 4 і № 5 від 09.07.2015 на суму 18 546,41 злотих і 18 453,59 злотих відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з розрахунково-касового обслуговування позивача за укладеним між сторонами договором банківського рахунку № 5921/П-1 від 22.01.2013; тобто, за твердженням позивача, відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та умов договору не виконав платіжних доручень позивача та не здійснив за ними у встановлений законом і договором строк перерахування грошових коштів на рахунки контрагента позивача за зовнішньоекономічним контрактом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2015 (суддя: Горбасенко П.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд встановив що з 10.07.2015, тобто станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі, в ПАТ "Радикал Банк" було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, а відтак, вимоги позивача, який є кредитором банку, не можуть бути задоволені від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації в силу обмежень, встановлених п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом щодо інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах, яким врегульовані процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 (склад колегії суддів: Калатай Н.Ф. - головуючий, Ропій Л.М., Рябуха В.І.) апеляційну скаргу ТОВ "Луцькавтодор-Сервіс" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 27.11.2015 - без змін з тих же підстав. Стягнуто з ТОВ "Луцькавтодор-Сервіс" в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 071,75 грн.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 ГПК України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 22.01.2013 між публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (банк, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Луькавтодор-Сервіс" (клієнт, позивач) укладено договір банківського рахунку № 5921/П-1 (далі за текстом - договір банківського рахунку), відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № 26003001005921 у гривні, доларах США, євро, злотих та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування на умовах та у порядку, визначених чинним законодавством України, внутрішніми нормативними актами Національного банку України, внутрішніми нормативними актами відповідача та договором.

Згідно з п. 8.1. договору банківського рахунку останній укладено на невизначений строк та набуває чинності з дня його підписання. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

23.01.2013 між публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (банк, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Луькавтодор-Сервіс" (клієнт, позивач) укладено договір на розрахункове обслуговування з використанням системи "Клієнт-Банк", предметом якого є забезпечення оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в цьому договорі та в договорі банківського рахунку № 5921/П-1 від 22.01.2013, укладеного між банком та клієнтом, за допомогою системи "Клієнт-Банк".

На виконання умов вказаних договорів позивач 09.07.2015 через систему "Клієнт-Банк" подав банку для виконання два платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах на загальну суму 37 000,00 польських злотих, а саме:

- № 4 від 09.07.2015 на суму 18 546,41 злотих та

- № 5 від 09.07.2015 на суму 18 453,59 злотих.

Вказані платіжні доручення були отримані відповідачем, що ним не заперечується.

Судами також встановлено, що відповідно до виписки з банківського рахунку позивача станом на 09.07.2015 на рахунку № 26003001005921 обліковувались грошові кошти в сумі 37 000,00 польських злотих.

Однак, вказані платіжні доручення не були виконані відповідачем, що відповідач також не заперечує.

14.07.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 294 від 14.07.2015, в якому просив надати інформацію про виконання платіжних доручень № 4 та № 5 від 09.07.2015, а 03.08.2015 звернувся з листом № 313 до Національного банку України та Фонду гарантування вкладів, в якому просив вирішити питання про проведення банківських операцій з переказу коштів за вказаними платіжними дорученнями.

Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем відповіді на вказані листи та доказів виконання платіжних доручень № 4 та № 5 від 09.07.2015, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.