Головна Сервіси для юристів База рішень" Протокол " Постанова ВГСУ від 06.04.2016 року у справі №910/25929/15

Постанова ВГСУ від 06.04.2016 року у справі №910/25929/15

12.02.2017
Автор:
Переглядів : 274

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 910/25929/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А.за участю представників:позивача Трохлюк Н.В. (дов. від 30.09.2015 р.) Корнєєв Р.К. (дов. від 20.11.2015 р.)відповідачаКозелько Є.А. (дов. від 24.04.2014 р.) Губарева О.М. (дов. від 27.01.2016 р. №04/2016)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіністерства внутрішніх справ Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р.у справі № 910/25929/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот"доМіністерства внутрішніх справ Українипростягнення 217012, 77 грн.В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "СДТ-ПІЛОТ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 217012,77 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2015 р. (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.), позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" 217012,77 грн. 3% річних та 3255,19 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Міністерство внутрішніх справ України звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.03.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду, зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 р. по справі №910/25929/15 до закінчення її перегляду в порядку касації.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" надає додаткові пояснення та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 06.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту тилового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 12602906,16 грн., з яких 5242471,62 грн. - сума основного боргу, 6550992,54 грн. - інфляційні втрати та 809442,00 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви б/н від 15.10.2012 р. про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р. у справі №21/35 стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДТ-Пілот" 9707066,18 грн. основного боргу, 2719042,32 грн. 3% річних, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

У вказаному рішенні місцевим судом встановлено, що 23.01.1998 р. між Головним управлінням військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, яке в подальшому було реорганізовано в Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (покупець) та Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." (продавець) було укладено контракт №KEV/98/CDT/0002, за змістом пункту 1 якого продавець продав, а покупець придбав на умовах DAF (кордон України) автомобілі спеціальні для міліції відповідно до додатків до цього контракту, які є невід'ємною частиною даного контракту.

30.06.2000 р. Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Фірмою "Jamat-Invest" було підписано протокол про повний викуп і передачу зобов'язань згідно з контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 р., за змістом якого сторони дійшли згоди про викуп і передачу фірмі "Jamat-Invest" зобов'язань Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України на суму 1276165,00 доларів США.

15.09.2003 р. між Компанією "Jamat-Invest" та Компанією "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC було укладено угоду про повну переуступку прав та зобов'язань щодо вказаного контракту, в якій сторони домовились про повну переуступку зобов'язань Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України в сумі 725000,00 доларів США на користь Компанії "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC.

20.12.2004 р. між Фірмою "RELIABLE BUSINESS INTERNATIONAL" LLC (цедент) та Закритим акціонерним товариством "Компанія "ПІЛОТ", правонаступником прав і обов'язків якого є позивач (цесіонарій) було підписано договір про передачу права вимоги, за змістом пункту 1 якого третя особа 3 передає, а позивач приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором за контрактом №KEV/98/CDT/0002 від 23.01.1998 р. між Фірмою "CDT TRADING INTERNATIONAL Co." та Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (боржник).

07.02.2007 р. наказом Міністерства внутрішніх справ України №33 було прийнято рішення, яким станом на 01.05.2007 р. здійснено реорганізацію, у тому числі, Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України шляхом приєднання до Міністерства внутрішніх справ України як юридичної особи. Міністерство внутрішніх справ України визначено правонаступником зазначеного Департаменту. Таким чином, Міністерство внутрішніх справ України є правонаступником прав і обов'язків Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України.

З урахуванням викладеного, при вирішенні спору №21/35 місцевим господарським судом встановлено факт наявності боргу у Міністерства внутрішніх справ України за контрактом від 23.01.1998 р. №/98/CDT/0002 у сумі 655882,85 доларів США, що за курсом Національного банку станом на 10.11.2014 р. складає 9707066,18 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р. у справі №21/35 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р. у справі №21/35 залишено без змін.

З огляду на матеріали справи, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням Міністерством внутрішніх справ України умов контракту від 23.01.1998 р. №/98/CDT/0002, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 217012,77 грн. - 3% річних за період з 11.11.2014 р. по 09.08.2015 р.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в іншому рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини).

Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що висновок господарського суду міста Києва у справі №21/35 щодо прострочення виконання грошового зобов'язання Міністерством внутрішніх справ України за контрактом від 23.01.1998 р. №/98/CDT/0002 у сумі 9707066,18 грн., відповідає принципу правової певності, регламентованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та практиці Європейського суду з прав людини, які в якості джерел права мають застосовуватися судами при розгляді справ.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст