Постанова ВГСУ від 06.04.2016 року у справі №910/11569/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 910/11569/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"на постановаКиївського апеляційного господарського суду від 22.12.2015у справі № 910/11569/13 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва"до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"простягнення 96 658 633, 75 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаМустіпан О.О.- - відповідачаКорінна О.В.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 року Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму сплачених, але не використаних авансів в розмірі 96 658 633,75 грн. та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов контракту № 26 від 23.04.2004 в частині строків відпрацювання наданих авансових платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 (головуючий Борисенко І.І., судді: Літвінова М.Є., Трофименко Т.Ю.) у справі № 910/11569/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (головуючий Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.) у даній справі вказане рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

30.03.2016 Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" надані додаткові пояснення до касаційної скарги, які залучені до справи та враховані судом.

У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.04.2004 між Комунальним підприємством „Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", як замовником, (позивачем у справі) та Відкритим акціонерним товариством „Мостобуд" (Публічним акціонерним товариством "Мостобуд"), як підрядником, (відповідачем у справі) укладено контракт № 26 на будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві.

За умовами цього контракту, замовник доручає, а підрядник виконує власними та залученими силами та засобами будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві, передбачені проектно-кошторисною документацією та договірною ціною, у відповідності з вимогами Державних будівельних норм України, у встановлений цим контрактом термін. Строк дії контракту продовжено до 2017 року.

Відповідно до пункту 4.2 контракту до початку робіт відповідного технологічного етапу замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 30 % від вартості робіт етапу. Аванси відпрацьовуються протягом 90 днів з дати виплати авансу.

В період з 01.11.2004 по 31.03.2013 сторонами вносилися зміни до контракту, про що свідчать подані до матеріалів справи копії додаткових угод (т.1., а.с.38-78).

Додатковою угодою № 39 від 03.10.2011 до контракту сторони визначили, що термін відпрацювання сплачених за контрактом авансів складає 18 місяців. Якщо аванси використано неповністю з вини підрядника, невикористана сума, повертається замовнику.

Додатковою угодою № 53 від 12.11.2012 до контракту визначено, що вартість робіт не змінюється і становить 2 572 949 390,00 грн.

У пункті 3 вказаної додаткової угоди зазначено, що сторони погодились передбачити можливість здійснення попередньої оплати (авансу) у розмірі, що не може перевищувати 60% від вартості річного обсягу робіт за умови належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів. Термін відпрацювання авансу не може перевищувати 18 місяців з дати перерахування коштів замовником та закривається актами виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3. Якщо наданий аванс використано неповністю з вини підрядника, невикористана сума негайно повертається замовнику.

Судами встановлено, що на виконання умов контракту позивач перерахував відповідачу 117 847 728 грн. авансів (16.08.2011 - 5 000 000 грн., 19.08.2011 - 22 847 728 грн., 20.10.2011 - 45 000 000 грн. та 04.11.2011 - 45 000 000 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, як підрядник за контрактом, несвоєчасно виконав свої зобов'язання в частині відпрацювання наданих авансових платежів, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення сплачених, але не використаних авансів в розмірі 96 658 633,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перераховані відповідачу аванси відпрацьовані та використані останнім з дотриманням умов контракту. До такого висновку суд дійшов на підставі поданих до матеріалів справи копій: актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт та довідок про їх вартість, акту звіряння авансів, звіту про використання підрядником авансів, отриманих від замовника та платіжних доручень про перерахування коштів на придбання матеріалів.

Постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано зазначене рішення суду, мотивована тим, що обов'язок з повернення невідпрацьованих у вісімнадцятимісячний термін авансів у відповідача станом на момент звернення з позовом до суду настав. Судовими експертами була встановлена сума невикористаних авансів у розмірі 113 523 866 грн. 15 коп. За висновком суду, кошти, які були використані відповідачем поза межами сум узгоджених актами виконаних робіт мали б бути повернуті ним позивачу відповідно до положень ст. 840 ЦК України та п. 3 додаткової угоди № 39 від 03.10.2011 до контракту № 26 від 23.04.2004. Оскільки позивач не подавав клопотання про вихід за межі позовних вимог, позов задоволено в межах заявленої до стягнення суми (96 658 633,75 грн.)

Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно до умов контракту № 26 від 23.04.2004 (в редакції додаткової угоди № 53 від 12.11.2012) термін відпрацювання авансу не може перевищувати 18 місяців з дати перерахування коштів замовником та закривається актами виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3. Якщо наданий аванс використано неповністю з вини підрядника, невикористана сума негайно повертається замовнику.