ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2016 року Справа № 904/5337/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівМележик Н.І., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.01.2016у справі№ 904/5337/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"доприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед"провідшкодування шкоди в сумі 17 074,12 грнза участю представників сторін:
від позивача: Галіч Ж.В., дов. від 20.05.2015
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" про відшкодування шкоди в сумі 17 074,12 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу № 1745836 від 01.03.2013 страхове відшкодування, він набув на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до відповідальної за заподіяний збиток особи, якою є відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, та який зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати позивачу понесені збитки в повному розмірі призначеного до виплати страхового відшкодування.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 (суддя Панна С.П.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Місцевий господарський суд виходив з того, що розмір заявлених позовних вимог є недоведеним, оскільки виплачена позивачем сума страхового відшкодування була меншою, ніж заявлена до стягнення сума позовних вимог. Суд також дійшов до висновку про те, що вина страхувальника відповідача у вчиненні ДТП є недоведеною, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідний вирок у кримінальній справі чи постанова у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.01.2016 (склад колегії суддів: Дармін М.О. - головуючий, Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) апеляційну скаргу ПАТ "НАСК "Оранта" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 - без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01.03.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховик, позивач) та ОСОБА_7 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 745836, за умовами якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (тз) - Daewoo Lanos, д.р.н. НОМЕР_1. Строк дії договору згідно з п. 1.11.: з 02.03.2013 по 01.03.2014.
Відповідно до п. 2.2. договору страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених даним договором, а страхувальник зобов'язався сплатити страховий платіж у визначений цим договором строк та виконувати інші умови договору.
Згідно з пп. 4.1.1.1. п. 4.1. договору до страхових ризиків віднесено в тому числі пошкодження або повна загибель застрахованого транспортного засобу, його складових частин та застрахованого додаткового обладнання внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди.
07.04.2013 в м. Харкові на перехресті вулиць Сумська та Маяковського сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Skoda Октавія, д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, та застрахованого позивачем автомобіля Daewoo Lanos, д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_9, в результаті якої було, зокрема, пошкоджено застрахований позивачем автомобіль Daewoo Lanos.
08.04.2013 страхувальник - ОСОБА_7 звернувся до ПАТ "НАСК "Оранта" із заявою про страхову виплату.
Відповідно до експертного дослідження НОМЕР_1-18.04/2 від 18.04.2013, складеного спеціалістом ТОВ "Гарант-Асістанс", який відповідно до Сертифікату ФДМУ № 12231/11 від 22.07.2011 є суб'єктом оціночної діяльності, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Daewoo Lanos, д.р.н. НОМЕР_1, в результаті пошкодження автомобіля склав 30 588,70 грн.
Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору страхування транспортного засобу № 745836 від 01.03.2013 та норм чинного законодавства України, була визнана позивачем страховим випадком, про що 10.07.2013 складено страховий акт № СТО-13-4776/1, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, що підлягав виплаті страхувальнику, склав 17 584,12 грн.
На виконання умов вказаного договору страхування, на підставі заяви страхувальника ОСОБА_7 про виплату страхового відшкодування та страхового акту № СТО-13-4776/1 від 10.07.2013 позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 14 971,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 71098 від 24.10.2013 на суму 42 273,78 грн та реєстром одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів ПАТ "НАСК "Оранта".
Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності особи, винної у вчиненні 07.04.2013 ДТП, - ОСОБА_8, із заявою № 09-06-06/23126 від 08.12.2014 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 17 584,12 грн.
Однак, відповідач відповіді на заяву не надав, страхове відшкодування в порядку регресу позивачу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом до відповідача у даній справі про стягнення з останнього страхового відшкодування у розмірі 17 074,12 грн (за вирахуванням від суми призначеного до виплати страхового відшкодування (17 584,12 грн) суми франшизи (510,00 грн), передбаченої полісом відповідача № АС/1579208).
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, після виплати позивачем страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП застрахованому автомобілю Daewoo Lanos, д.р.н. НОМЕР_1, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, останній станом на дату виникнення ДТП - 07.04.2013 був страховиком цивільно-правової відповідальності ОСОБА_8 - водія автомобіля Skoda Октавія, д.р.н. НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля марки Skoda Октавія, д.р.н. НОМЕР_2, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АС/1579208.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Сервіси для юристів