Постанова ВГСУ від 06.04.2016 року у справі №903/1067/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 903/1067/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського судувід21.12.2015у справі№903/1067/15Господарського судуВолинської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6простягнення суми,

за участю

відповідача-1:ОСОБА_7 (довіреність від 19.05.2015),

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач) просив з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - відповідач-2) 195 835,71 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не розрахувався за надані позивачем послуги за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, та тим, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель (відповідач-2) поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (відповідачем-1) зобов'язань по оплаті, що виникли із договору перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №21.11.2014 від 21.11.2014.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.11.2015 (суддя Дем'як В.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мельник О.В., судді Розізнана І.В., Грязнов В.В.), позов задоволено повністю, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач-1 просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування та порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.11.2014 між відповідачем-1 (експедитор) та фірмою "Arkadia Food International" (замовник) укладено договір №18/11 на організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі - договір транспортного експедирування), за умовами якого замовник, зокрема, забезпечує завантаження та митне оформлення транспортних засобів експедитора на території Європи, підготовку, упакування відправленого вантажу, що гарантує його збереження в процесі транспортування, оформлення товарно-транспортних накладних, вантажних митних декларацій, іншої необхідної документації на вантаж, а експедитор за дорученням замовника і на підставі його заявки організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом перевізника, з яким має підписаний договір на перевезення вантажів в міжнародному сполученні.

21.11.2014 між позивачем (перевізник) та відповідачем-1 (експедитор) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №21/11/2014 (далі - договір перевезення).

Відповідно п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях згідно заявок експедитора. Перевізник зобов'язується доставити зазначений в заявках експедитором вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену в заявках плату.

Заявка є невід'ємною частиною договору, у якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача; пункти відправлення та призначення платежу; маршрут перевезення; державні номери транспортного засобу; прізвище, ім'я, по батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки експедитора; дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення; розмір провізної плати, інші вимоги перевезення вантажу.

Згідно пункту 2.1.1 договору перевезення, перевізник зобов'язаний надавати послуги з організації і виконання перевезень ввірених йому вантажів автомобільним транспортом безпосередньо з пункту відправлення вантажу до пункту призначення, вказаних у заявці.

Пунктом 2.2.9 договору передбачено, що експедитор зобов'язаний вчасно та у терміни, обумовлені в кожному конкретному випадку у заявці, здійснювати розрахунки з перевізником.

Відповідно до п.2.1.18 договору перевізник зобов'язався не пізніше 10 днів з моменту розвантаження надати експедитору оригінали наступних документів: CMR з відмітками про одержання вантажу, податкові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт та інші документи, що підтверджують виконання перевезення.

Згідно п.3.3 договору перевезення оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на розрахунковий рахунок перевізника з грошових коштів, що надійшли від замовника експедитора, після отримання та на підставі належним чином оформлених оригіналів документів, зазначених в п. 2.1.18 даного договору.

На виконання вищевказаного договору, відповідачем-1 та позивачем складено дві заявки №21/11 від 21.11.2014 та №28/11 від 28.11.2014, якими деталізовано умови поставки товару (визначено маршрут міжнародного перевезення, найменування вантажу, розмір та строки оплати, строки поставки, тощо).

В забезпечення договору перевезення 10.04.2015 між кредитором (позивачем) та поручителем (відповідачем-2) був укладений договір поруки, відповідно до п.1.1 якого поручитель поручився перед кредитором за виконання відповідачем-1 зобов'язань по оплаті, що виникли із договору перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №21/11/2014 від 21.11.2014, в тому числі: згідно заявки №21/11 від 21.11.2014 (маршрут: м.Мурсія (Іспанія) - м.Київ (Україна); дата завантаження - 27.11.2014, дата вивантаження - 02.12.2014); згідно заявки №28/11 від 28.11.2014 (маршрут: м.Мурсія (Іспанія) - м.Київ (Україна); дата завантаження - 04.12.2014, дата вивантаження - 09.12.2014).

За заявкою №21/11 від 21.11.2014 розмір оплати за міжнародне перевезення вантажу визначено в сумі - 96 788,00 грн. Доставку вантажу здійснено відповідачем 05.12.2014, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR).

За заявкою №28/11 від 28.11.2014 розмір оплати за міжнародне перевезення вантажу визначено в сумі - 5 100,00 євро. Доставку вантажу здійснено відповідачем 11.12.2014, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), в якій зазначено, що товар прийнято умовно, температура не відповідає вимогам перевезень.

Судами встановлено, що на виконання зобов'язань, визначених в п.2.1.18 договору перевезення 13.03.2015 перевізник надіслав на адресу експедитора документи у підтвердження наданих послуг, в тому числі рахунки-фактури на суму 96 788,00 грн. та 99 578,82 грн. Також факт отримання відповідачем CMR встановлено судом з його ж претензії №12/12/2014 від 12.12.20014, а тому з урахуванням положень п.2.2.9 договору перевезення, а також змісту заявок № 21/11 від 21.11.2014 та №28/11 від 28.11.2014, за якими оплата за надані послуги повинна бути проведена протягом 14 банківських днів за курсом НБУ на день вивантаження після отримання оригінала CMR, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про настання строку виконання зобов'язання у відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг.

Проте відповідачем-1 акти виконаних робіт позивачу не підписано та не повернуто, оплату згідно умов договору не здійснено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов, своє рішення мотивував тим, що позивач надав послуги з перевезення в повному об'ємі, посилання відповідача-1 на псуванням вантажу через недотримання позивачем температурного режиму перевезення не підтверджені, що також зазначено в рішенні Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 у справі №903/598/15; враховуючи укладення між позивачем та відповідачем-2 договору поруки, відповідачі повинні відповідати перед позивачем солідарно. Апеляційний господарський суд також додав, що прострочення доставки ватажу може бути підставою для стягнення з позивача штрафу, проте не може ставати підставою для звільнення відповідача-1 від оплати наданих послуг; порушення температурного режиму при перевезенні товару позивачем не входить до предмету доказування в даній справі і відповідач-1 має право захищати свої інтереси шляхом стягнення з позивача збитків, проте не має права відмовляти в оплаті наданих послуг.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до того, що підставою для скасування судових рішень та для відмови у позові є неналежним чином виконане зобов'язання із перевезення вантажу, оскільки позивачем порушено термін перевезення вантажу, а також здійснено доставку пошкодженого вантажу.