Постанова ВГСУ від 06.03.2017 року у справі №908/1829/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року Справа № 908/1829/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Євсікова О.О., Кролевець О.А.розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р.та рішенняГосподарського суду Запорізької області від 26.09.2016р.у справі№908/1829/16 господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"простягнення 3048431,76грн. за участю представників

позивача - Дороніна О.М.;

відповідача - Богдан С.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя - Кутіщева-Арнет Н. С.) від 26.09.2016р. у справі №908/1829/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. (колегією судів у складі головуючого судді Колядко Т.М., суддів: Зубченко І.В., Татенко В.М.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (надалі - ПАТ "Укртрансгаз") до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (надалі - ПАТ "Запоріжгаз") задоволено частково. Стягнуто з останнього 22973 грн. пені, 18459,51 грн. 3% річних, 32578,90 грн. інфляційних збитків та 25591,77 грн. судового збору; у частині стягнення основної суми боргу у розмірі 1425352, 14 грн. провадження у справі припинено, у решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою в частині відмови у задоволенні стягнення 206754,25 грн. пені, ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в цій частині просить рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2016р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016р. в частині відмови у задоволенні стягнення з ПАТ "Запоріжгаз" 206754,25 грн. пені скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Укртрансгаз" в зазначеній частині. В решті рішення господарського суду Запорізької області та постанову Донецького апеляційного господарського суду у даній справі - залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укртрансгаз" звернулось до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Запоріжгаз" основного боргу в розмірі 2553851, 28 грн., пені у розмірі 229727, 25 грн., 7 % штрафу з простроченої суми у розмірі 213814, 82 грн., 3 % річних у розмірі 18459, 51 грн. та інфляційних збитків у розмірі 32578,90 грн. Свої вимоги позивач обґрунтував наявністю договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами; наданням відповідачу протягом січня-квітня 2016 року послуг з транспортування газу на суму 3119524, 99 грн. та частковим виконанням відповідачем зобов'язань з їх оплати, внаслідок чого виник борг у сумі 2553851, 28 грн., на який відповідно позивачем нараховано пеню в розмірі 229727, 25 грн., 7 % штраф у розмірі 213814, 82 грн., інфляційні збитки у розмірі 32578, 90 грн. та 3 % річних у розмірі 18459,51 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, повідомив про сплату основного боргу, просив зменшити розмір пені та заперечив проти стягнення 7% штрафу, який відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України нараховується на негрошове зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом січня-квітня 2016 року позивач транспортував для відповідача природний газ в обсязі 7 986, 869 тис. м3 на загальну суму 3119524,99 грн. включно з ПДВ на підставі Договору від 28.09.2011р. № 1109011143/П15, про що сторонами складено відповідні акти надання послуг у січні-квітні 2016 року, які відповідно до пунктів 3.1 та 3.4 договору є підставою для проведення остаточних розрахунків.

В порушення умов договору, визначених у пункті 5.5 (попередня оплата за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу) та відповідних вимог законодавства (ст. 526 Цивільного кодексу України, абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України) відповідач виконав свої зобов'язання частково. Решту боргу сплатив під час розгляду спору у господарському суді, тому суд першої інстанції у частині стягнення основного боргу провадження у справі припинив у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Визнавши, що позивач належить до підприємств державного сектору економіки, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення 7% штрафу у розмірі 213814, 82 грн., пославшись на те, що штрафні санкції, передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, застосовуються за прострочення виконання лише негрошового зобов'язання. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 3-4гс10 від 06.12.2010, № 3-41гс10 від 20.12.2010, № 3-11гс11 від 28.02.2011 та 3-1гс14 від 04.02.2014.

Судами першої та апеляційної інстанцій також вірно задоволено позовні вимоги на підставі розрахунку позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат з відповідача.

Водночас, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, з посиланням на приписи ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив суму заявленої позивачем до стягнення пені та стягнув з відповідача 22973 грн., що і стало підставою звернення ПАТ "Укртрансгаз" до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у даній справі.

В силу положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 11, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 1 статті 230, пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з цим, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних умов, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту оскаржуваних рішення та постанови вбачається, що судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, було враховано, що відповідач не ухиляється від сплати коштів за надані послуги та здійснював оплату як до звернення позивача до суду, так і одразу після звернення, про що свідчать надані платіжні доручення та пояснення сторін у справі, тобто зобов'язання з оплати були виконані у добровільному порядку. ПАТ "Запоріжгаз" - це підприємство, що забезпечує безперебійне постачання та транспортування природного газу в місті Запоріжжі та Запорізькій області (крім міста Мелітополь) усім категоріям споживачів. Підприємство відповідача на цей час є збитковим, про що свідчить баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2015р. та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік. Значною частиною споживачів ПАТ "Запоріжгаз" є населення, тому як наслідок наявне зростання дебіторської заборгованості. Крім того, суд врахував стягнення у даному спорі 3 % річних та інфляційних витрат.

Натомість, доводи ПАТ "Укртрансгаз" стосовно упередженої оцінки судами попередніх інстанцій обставин справи, не спростовують зазначеного вище та не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки доказів у справі, що суперечить приписам ст.1117 Господарського процесуального кодексу України.