ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2015 року Справа № 918/211/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Міщенка П.К.,суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" Комлика І.С.на постанову та на ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 року господарського суду Рівненської області від 27.08.2014 рокуу справі господарського суду№918/211/14 Рівненської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "РВК"до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській областіпрозастосування наслідків недійсності правочину та повернення майна переданого за недійсним правочином За участю представників: ТОВ фірма "РВК" - Качаленка Є.В.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "РВК" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" та публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про застосування наслідків недійсності правочину та повернення майна переданого за недійсним правочином.
Ухвалою суду від 20.02.2014 року порушено провадження у даній справі, розгляд якої призначено на 04 березня 2014 року.
19.08.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" подано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 918/211/14 до Рівненської філії приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Рівненської області, публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "РВК" про зобов'язання повернути нерухоме майно та провести реєстрацію нерухомого майна.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.08.2014 року у справі № 918/211/14 (суддя Пашкевич І.О.) позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" повернуто без розгляду з посиланням на п.п.1, 4, 6 ст.63 ГПК України та з обґрунтуванням того, що заявником до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, не додано доказів надіслання всім відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів, а сама позовна заява підписана представником, повноваження якого не підтверджено.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" у апеляційній скарзі, поданій до Рівненського апеляційного господарського суду, просило скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.08.2014 року у справі № 918/211/14 про повернення без розгляду позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" та направити справу до господарського суду Рівненської області для вирішення питання про прийняття позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" до розгляду.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 року (Головуючий суддя - Маціщук А.В., судді: Гулова А.Г., Петухов М.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.08.2014 р. у справі №918/211/14 залишено без змін.
Не погодившись, із наведеними судовими актами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар", в особі його ліквідатора, звернулось до Вищого господарського суду України зі скаргою, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.08.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 року та направити дану справу до господарського суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" до розгляду, пославшись на порушення попередніми судовими інстанціями приписів ст. 1, 4-3, 43, 63 ГПК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2015 року прийнято до касаційного провадження касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 року та на ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.08.2014 року у справі №918/211/14 та призначено до розгляду на 19.02.2015 року.
Від представника Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" Комлика І.С., а саме, Мазура В.А., надійшла відмова від касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 року та на ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.08.2014 року у справі №918/211/14.
В ухвалі від 23.02.2015 року, суд касаційної інстанції просив представника, який підписав відмову від касаційної скарги Мазура В.А., до 05.03.2015 року уточнити наявність повноважень щодо відмови від касаційної скарги, в порядку ст. 111-6 КПК України.
Згідно ч.6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
04.03.2015 року, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" Комлик І.С. звернувся до Вищого господарського суду України із клопотанням про відкладення розгляду справи, у якому зазначав про те, що останньому не відомо про подану заяву про відмову від касаційної скарги.
Порадившись, колегія суддів ухвалила не приймати відмови від касаційної скарги, з огляду на приписи ст. 22 ГПК України, поданої представником Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" Мазуром В.А. та розглядати касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 року та на ухвалу господарського суду рівненської області від 27.08.2014 року у справі №918/211/14, по суті.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст. 26 ГПК треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або до двох сторін.
Згідно з п.1.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54-57 ГПК України. Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Пунктом 4 частини 1 статті 63 ГПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів сплати судового збору у передбаченому порядку та розмірі.
Згідно із статтями 1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
У ст. 4 вказаного Закону України визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір встановлюється як 1 розмір мінімальної заробітної плати; відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 1218,00 грн.
Згідно з п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача. За змістом роз'яснень, викладених у цьому пункті постанови Пленуму ВГСУ оплаті підлягає судовий збір також у випадках неправильного визначення ціни позову.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" не було надано місцевому господарському суду жодних доказів сплати судового збору за подання даного позову у встановлених порядку і розмірі, а у п. 3 прохальної частини позову заявник просив судові витрати покласти на відповідачів.
Разом з тим, згідно з статті 56 ГПК України позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Сервіси для юристів