Постанова ВГСУ від 06.03.2014 року у справі №923/859/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Справа № 923/859/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивача (за первісним позовом)не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідача (за первісним позовом)не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.11.13у справі№923/859/13 господарського суду Херсонської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"простягнення 48 561,52 грн.та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"про стягнення 9 769,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" про стягнення 48561,52 грн. штрафних санкцій. Позивач зазначає, що відповідачем були порушені строки поставки товарів, що, з огляду на приписи статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій, передбачених договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амалтея" звернулося з зустрічним позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення 8147,89 грн. пені та 1621,73 грн. 3 % річних за порушення строків оплати товарів. Зустрічний позов обґрунтовано приписами статей 610, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.09.2013 (суддя Чернявський В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 (судді: Лавренюк О.Т. - головуючий, Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" 48561,52 грн. в якості штрафних санкцій та 1720,50 грн. судового збору. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" 8147,89 грн. в якості штрафних санкцій, 1612,73 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору. Судові рішення обґрунтовані приписами статей 216, 219, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, статей 549, 610 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Амалтея" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині стягнення штрафу у сумі 48561,52 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" у сумі 3207,82 грн., мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 549, 627 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України. Заявник вважає, що стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків поставки товару суперечить положенням чинного законодавства.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амалтея" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (покупець) укладено договір поставки №П26СН-17-19/06, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність, в покупець прийняти та оплатити його на умовах даного договору, найменування товару: поліпропіленові мішки шиті згідно з специфікаціями до даного договору. Згідно з пунктом 2.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у наступному порядку: 50% загальної суми договору передплатою згідно з виставленим відповідачем рахунком, а решту - 50% від вартості кожної партії товару - протягом 5 банківських днів після поставки товару на склад покупця. Відповідно до пункту 3.5 договору, строки поставки товару визначаються у специфікаціях до договору. У разі порушення строків поставки товару, зазначених у пункті 3.5 договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки (пункт 5.3 договору). Згідно з пунктом 5.6 договору, у разі порушення строків оплати товару, зазначених в пункті 2.1 договору, покупець сплачує пеню у розмірі 0,3 % від вартості товару за кожен день прострочки.

Судами установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Амалтея" здійснило поставку товару за специфікаціями №6 від 03.09.2012 та №9 від 11.10.2012 з порушенням встановлених строків.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду за первісним позовом є вимога Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" 48561,52 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки товарів.

Предметом судового розгляду за зустрічним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" 8147,89 грн. пені та 1621,73 грн. 3 % річних за порушення строків оплати товарів.

Судові рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог заявником не оскаржуються.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної поставки товару у зв'язку із чим він повинен сплатити позивачеві штраф у розмірі, передбаченому пунктом 5.3 договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 цього Кодексу).

Частиною 2 статті 217 Кодексу унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Кодексу).

Відповідно до статті 231 Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення строків поставки товару, зазначених у пункті 3.5 договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки.

Враховуючи, що пунктом 5.3 договору сторони погодили розмір штрафу за порушення термінів поставки товару, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову.