ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2014 року Справа № 5013/1716/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Бондар С.В., Грека Б.М. - (доповідача у справі)розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.13у справі№5013/1716/12господарського судуКіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"
простягнення суми
за участю представників від:позивачаСіндряков О.В. (дов. від 22.08.13)відповідачаВолошина О.О. (дов. від 19.12.13)
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося в господарський суд Кіровоградської області до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" з позовом про стягнення пені у сумі 1967344,34 грн., інфляційних втрат у сумі 155493,56 грн. і 3% річних у сумі 398547,24 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 08.08.13 судові акти в частині відмови у стягненні пені були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.10.13 (суддя
Болгар Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Чохи Л.В., Антоніка С.Г., Чимбар Л.О.), позов задоволено частково: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
963865,83 грн., у стягненні 1003478,51 грн. відмовлено. При цьому, суд застосував строк позовної давності та зменшив розмір пені на 50 %.
Частково не погоджуючись із рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84, 121 ГПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, умовами пункту 7.2 договору № 14/2083/11 від 30.09.11, укладеного сторонами, передбачено нарахування пені у разі внесення платежів з порушенням встановлених договором строків у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
За неналежне виконання зобов'язання за договором по оплаті вартості поставленого природного газу позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 1967344,34 грн.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди скористалися правом, наданим ст. 233 Господарського кодексу України та зменшив розмір стягуваної пені на 50%, тобто до 963865,83 грн. При визначенні розміру зменшення пені суди першої та апеляційної інстанцій приймали до уваги незадовільний фінансовий стан позивача та наявність у нього обов'язку сплати штрафних санкцій, а також те, що споживачами природного газу відповідача є бюджетні організації та населення, заборгованість яких перед останнім на 01.02.13 склала 76426775,37 грн., але незважаючи на це, на момент подачі даного позову боргу у відповідача за поставлений газ не існувало. При цьому позивач не довів спричинення йому збитків незначним порушенням строків оплати відповідачем.
Судові акти оскаржуються позивачем саме в частині зменшення пені. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.
Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кодексом також передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).
В даному випадку договором передбачено стягнення пені в максимальному розмірі. Позивач вимагає стягнення такої пені та заперечує обґрунтованість її зменшення, хоча не довів факт завдання йому відповідачем значних збитків.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.13 у справі № 5013/1716 залишити без змін.
Сервіси для юристів