Постанова ВГСУ від 05.12.2016 року у справі №927/454/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 927/454/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на рішеннягосподарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 р. (суддя Репех В.М.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р. (судді: Мартюк А.І., Пономаренко Є.Ю., Зубець Л.П.)у справі№927/454/16 господарського суду Чернігівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доДержавного підприємства "Добрянське лісове господарство"простягнення 73 510 грн. 00 коп.за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача Потапова С.М., довіреність №15 від 24.05.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Державного підприємства "Добрянське лісове господарство" про стягнення 73 510 грн. 00 коп. штрафу за неправильно визначену масу вантажу.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 р. у справі №927/454/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача штраф у розмірі 7 351 грн. 00 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Так, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що позивачем доведено факт неправильного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу, проте, враховуючи, що мало місце недовантаження, а не перевантаження вагону, яке не викликало негативних наслідків та не завдало збитків позивачу, зменшили розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 р., рішення господарського суду Чернігівської області від 21.06.2016 р. та задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано до спірних правовідносин ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2016 р. справу №927/454/16 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2016 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М., касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято до провадження, та призначено її розгляд у судовому засіданні на 05.12.2016 р.

В судове засідання 05.12.2016 р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи, а саме: з залізничної накладної №34020396 від 01.11.2015 р., вбачається, що зі станції Грибова Рудня Південно-Західної залізниці Державним підприємством "Добрянське лісове господарство" (відправник) відправлено Відкритому акціонерному товариству "Запоріжсталь" (вантажоодержувач) до станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці вантаж - "навал пиловочних пород дерева", у вагоні №67845248. В п. 24 вказаної накладної зазначено, що маса вантажу становить 65000 кг.

З урахування приписів ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 р., на підставі вказаної вантажної накладної між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст.ст. 525, 526 вказаного кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2015 р. позивачем було складено комерційний акт РА №011851/944/2301, відповідно до якого маса вантажу, зазначена відповідачем у залізничній накладній, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні №67845248 та складає 59950 кг, що на 5050 кг менше, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній.

Наведене стало підставою звернення позивача до суду з позовною заявою, яка розглядається у справі №927/454/16.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.