Постанова ВГСУ від 05.12.2016 року у справі №910/6564/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року Справа № 910/6564/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Шевчук С.Р.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 (головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Алданова С.О., Кропивна Л.В.)у справі№ 910/6564/16 Господарського суду міста Києва за позовомОСОБА_4до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління Донбасспецстрой", 2. ОСОБА_5,третя особаВідділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві,провизнання правочину недійснимза участю представників: позивачаОСОБА_6,відповідача-1не з'явились,відповідача-2ОСОБА_7, ОСОБА_8,третьої особине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі № 910/6564/16 позов задоволено частково: визнано недійсними договір купівлі-продажу частки учасника у статутному капіталі ТОВ "Управління Донбаспецстрой" від 10.12.2015; рішення загальних зборів учасника ТОВ "Управління Донбаспецстрой", викладені у протоколі № 7 від 10.12.2015, та додаток до протоколу № 7 від 10.12.2015; рішення загальних зборів учасника ТОВ "Управління Донбаспецстрой", викладені у протоколі № 8 від 30.12.2015, та додаток до протоколу № 8 від 30.12.2015; Статут ТОВ "Управління Донбаспецстрой", викладений у редакції від 10.12.2015; а також скасовано державну реєстрацію змін до статутних документів ТОВ "Управління Донбаспецстрой" у відділі державної реєстрації юридичних осіб та Фізичних осіб-підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними наказу №217 від 30.12.2015 на прийняття на роботу виконуючим обов'язки директора ОСОБА_9 та довіреності № 100 від 23.12.2015, виданої на ім'я ОСОБА_9

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі № 910/6564/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними наказу № 217 від 30.12.2015 на прийняття на роботу виконуючим обов'язки директора ОСОБА_9 та довіреності № 100 від 23.12.2015, виданої на ім'я ОСОБА_9, а в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги висновок № 7/2.1-173 від 25.02.2016 технічної експертизи Дніпровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, яким встановлено, що підпис на спірних договорі та рішеннях нанесені не позивачем, а рельєфним кліше високого друку, виготовленим із полімерного матеріалу.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення загальних зборів від 13.07.2010 позивач є учасником ТОВ "Управління Донбасспецстрой" з часткою 20% у статутному капіталі, інші частки у статному капіталі були розподілені між ОСОБА_10 - 71% та ОСОБА_11 -9%.

02.12.2014 були проведені загальні збори учасників ТОВ "Управління Донбасспецстрой" про вихід ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зі складу учасників ТОВ "Управління Донбасспецстрой" у зв'язку з проведенням антитерористичної операцій в м. Донецьк, де проживає ОСОБА_11, та зайняттям ОСОБА_10 посади на державній службі.

Рішенням загальних зборів товариства затверджений розмір нового статутного капіталу, а саме: ОСОБА_4 - 81 %, ТОВ "Управління Донбасспецстрой" - 19 %.

Позивач зазначає, що 10.12.2015 відповідачем-2 та головним бухгалтером ТОВ "Управління Донбасспецстрой" ОСОБА_9 були проведені загальні збори начебто за участю позивача, що підтверджується Протоколом № 7 та додатком до протоколу № 7 від 10.12.2015, відповідно до якого відповідач-2 вніс додатковий внесок до статутного капіталу та в зв'язку з цим відбулася зміна розподілу часток, а саме: ОСОБА_5 - 56,4 %, ОСОБА_4 - 43,6 %.

При цьому, як зазначає позивач, підставою проведення вищевказаних загальних зборів учасників ТОВ "Управління Донбасспецстрой" був підписаний позивачем договір купівлі-продажу частки в статному капіталі ТОВ "Управління Донбасспецстрой" від 10.12.2015 у розмірі 19 %, який за твердженням позивача ним не підписувався.

Крім того 30.12.2015 були проведені загальні збори учасників ТОВ "Управління Донбасспецстрой" , що підтверджується Протоколом № 8 та додатком до Протоколу № 8 від 30.12.2015, відповідно до яких ОСОБА_4 звільнено з посади директора та призначено виконуючим обов'язки директора ТОВ "Управління Донбасспецстрой" ОСОБА_9

Позивач згідно з позовними вимогами просить визнати недійсними договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Управління Донбасспецстрой" від 10.12.2015, рішення загальних зборів від 10.12.2015, від 30.12.2015, статут в редакції від 10.12.2015, наказ №217 від 30.12.2015 на прийняття на роботу виконуючим обов'язки директора ОСОБА_9, довіреність № 100 від 23.12.2015, видану на ім'я ОСОБА_9, оскільки вищезазначені документи підписані факсимільним відтворенням підпису без його відома та згоди на відтворення факсимільного підпису позивача. Також позивач просить скасувати державну реєстрацію змін до статутних документів ТОВ "Управління Донбасспецстрой" у Відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 30.12.2015.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що згідно з висновком № 7/2.1-173 від 25.02.2016 технічної експертизи Дніпровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України підпис на спірних договорі та рішеннях нанесено факсимільним відтворення підпису позивача без надання його письмової згоди (дозволу, розпорядження), що є порушення норм чинного законодавства України. Щодо вимог позивача про визнання недійсними наказу № 217 від 30.12.2015 про прийняття на роботу та довіреності № 100 від 23.12.2015 місцевий суд вирішив відмовити в їх задоволені, оскільки вказані позовні вимоги не відносяться до компетенції господарського судочинства та не підлягають розгляду в господарських судах.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що підписання спірних рішень та договору неуповноваженою особою позивачем не доведено. При цьому апеляційним судом відхилено як неналежний доказ висновок технічної експертизи, оскільки позивач не мав законного права на отримання копії висновку експертизи, проведеної в кримінальному проваджені під час досудового слідства, а тому копія даного документу за відсутності оригіналу та законних підстав отримання копії викликає сумнів в її достовірності. Крім того копія, що надана позивачем до суду, посадовою особою не завірена.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними наказу № 217 від 30.12.2015 та довіреності № 100 від 23.12.2015 апеляційний суд відзначив, що вказані позовні вимоги не відносяться до компетенції господарського судочинства та не підлягають розгляду в господарських судах, а тому в цій частині провадження підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права з огляду на таке.

Як зазначалось вище, місцевий суд в ході розгляду справи прийняв як належний доказ у справі висновок № 7/2.1-173 від 25.02.2016 технічної експертизи Дніпровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Апеляційним судом висновок технічної експертизи як належний доказ відхилено з посилання на те, що позивач не мав законного права на отримання копії висновку експертизи, проведеної в кримінальному проваджені під час досудового слідства.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Всупереч наведеним вимогам суди жодним чином не з'ясували, чого саме стосується вищевказане кримінальне провадження, в якому проводилась експертиза, та яке відношення до нього має позивач. Адже лише після встановлення відповідних обставин можна дійти висновку про належність та допустимість (чи навпаки) відповідного доказу.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом ч. 1 ст. 32 ГПК України господарський суд на підставі доказів має встановити наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів відзначає, що в позовній заяві позивач також зазначав про те, що під час відрядження до Польщі 07.09.2015 у нього стався інсульт, у зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні в Польщі, а в подальшому на стаціонарному та реабілітаційному лікуванні Першотравенської ЦРЛ Дніпропетровської обл.