ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2016 року Справа № 42/78-17/284
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Шевчук С.Р.,перевіривши касаційні скарги 1. Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 2. Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 (головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко А.І., Скрипка І.М.)і на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 14.07.2016 (головуючий суддя Турчин С.О., судді Отрош І.М., Підченко Ю.О.)у справі№ 42/78-17/284 Господарського суду міста Києваза скаргоюПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"набездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниза позовомДочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доЗакритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"простягнення 860874866,04 грн.,
за участю представників: позивачаВасиленко А.О.,відповідачаЛитвинов В.В.,МЮУМаковей Е.А.,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 справі № 42/78-17/284, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 31711856 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у даній справі про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 580543452,38 грн. основного боргу, 17186,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 79,58 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Зобов'язано державного виконавця звернути стягнення на арештоване нерухоме майно відповідача та вчинити всі необхідні для цього дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні скарги позивача, прийняти нове рішення про задоволення скарги позивача на бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у повному обсязі.
Вимоги касаційної скарги позивача мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини справи в частині зобов'язання державного виконавця накласти арешт на природний газ боржника у кількості 64 010,495 тис. куб. м, який перебуває у в підземних сховищах газу позивача. На думку позивача, наявність природного газу відповідача у вказаній кількості підтверджена належними доказами у справі та не заперечується відповідачем, а тому судами помилково вказано про неможливість накладення державним виконавцем арешту на природний газ у зв'язку з ненаданням відомостей щодо його місцезнаходження.
Не погодившись з вказаними судовими актами, Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та відмовити у задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повністю.
Вимоги касаційної скарги Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Доводи скаржника зводяться до того, що суди дійшли помилкового висновку про порушення державним виконавцем строків проведення виконавчих дій, визначеного ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідні строки слід обраховувати від дати останнього приєднаного виконавчого провадження до зведеного, у даному випадку до 18.07.2016, в той час як скаргу на бездіяльність державного виконавця подано до суду 12.04.2016. На думку заявника касаційної скарги, посилання суду на порушення строку вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації є передчасним.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 у даній справі, залишеного в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2011, було видано наказ від 28.03.2011.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 16.03.2012 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №42/78-17/284.
Постановою державного виконавця від 13.06.2013 зупинено виконавче провадження № 31711856 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 у справі № 42/78-17/284, якою відстрочено виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі №42/78-17/284 від 13.10.2010 строком на два роки до 23.05.2015.
Виконавче провадження № 31711856 було поновлене 28.05.2015 після зупинення.
13.06.2015 виконавче провадження № 31711856 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 47849798, до якого також увійшло виконавче провадження №37513144.
У межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем 28.11.2014 винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення - 27659228,80 грн. та оголошення заборони на його відчуження.
Позивачем 14.04.2016 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) подано до суду першої інстанції скаргу на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Обґрунтовуючи подану скаргу, позивач посилався на те, що з моменту поновлення виконавчого провадження (28.05.2015) державним виконавцем не звернено стягнення на кошти, не вилучено та не передано для примусового продажу арештоване майно боржника (автомобілі), а відповідна бездіяльність державного виконавця призводить до порушення строку здійснення виконавчого провадження, встановленого статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження". Крім цього позивач вказував, що неодноразово повідомляв державного виконавця про наявність у боржника природного газу обсягом 64 010,495 тис. куб. м та просив накласти арешт на вказане майно боржника. Однак державним виконавцем цього вчинено не було.
Положеннями ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
За приписами ч. 5 ст. 57 вказаного Закону про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Відповідно до ч. 7 ст. 57 цього ж Закону вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту.
Державним виконавцем 15.06.2015 складено Акти опису й арешту майна у зведеному виконавчому провадженні № 47849798, відповідно до яких описано та накладено арешт на 34 транспортні засоби боржника. У Актах зазначається, що описане майно буде передане для реалізації не раніше 25.06.2015. Також державним виконавцем 06.07.2015 складено Акти опису й арешту майна у зведеному виконавчому провадженні № 47849798, відповідно до яких описано та накладено арешт на 2 транспортні засоби боржника. У Актах зазначається, що описане майно буде передане для реалізації не раніше 16.07.2015.
Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта, спеціаліста або суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання надсилаються сторонам у триденний строк з дня її винесення.
В Актах опису та арешту майна державним виконавцем зазначено, що арештоване та описане майно потребує оцінки експерта.
Сервіси для юристів