Постанова ВГСУ від 05.11.2015 року у справі №925/1005/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 925/1005/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О.,суддівІванової Л.Б., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі№ 925/1005/15 господарського суду Черкаської області за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доУманської міської радипростягнення 61 070,86 грн за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5, дов. від 01.09.2015

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до Уманської міської ради про стягнення 61 070,86 грн, з яких: 54 545,52 грн - сума інфляційних втрат та 6 525,34 грн. - сума трьох відсотків річних, як компенсація за користування утримуваними грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, що виникло на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 16.02.2011 у справі № 05/1160, за яким відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 72 437,61 грн, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, відповідач відповідно до ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити за прострочення виконання грошового зобов'язання три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 01.06.2012 по 01.06.2015.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 (суддя Пащенко А.Д.) у позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання рішення суду, оскільки стягнута за вказаним судовим рішенням вартість ремонтних робіт в сумі 67 080,00 грн була стягнута не як договірна заборгованість, а як відшкодування вартості безпідставно набутого майна відповідно до ст. 1213 ЦК України, що виключає обов'язок боржника сплачувати інфляційні втрати та три відсотки річних, нараховані на таку суму боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (склад колегії суддів: Чорна Л.В. - головуючий, Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 14.07.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, рішенням господарського суду Черкаської області від 16.02.2011 у справі № 05/1160 стягнуто з Уманської міської ради на користь ФОП ОСОБА_4 68 080,80 грн вартості здійснених ремонтних робіт, 3 440,00 грн відшкодування вартості незалежної оцінки, 680,81 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення суду господарським судом Черкаської області 20.06.2011 видано наказ про примусове виконання рішення суду, а ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.09.2014 поновлено строк для пред'явлення наказу від 20.06.2011 до виконання до 03.09.2015.

Однак, Уманська міська рада рішення господарського суду Черкаської області від 16.02.2011 у справі № 05/1160 не виконала, у зв'язку з чим позивач з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі вказаного судового рішення, звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних за період з 01.06.2012 по 01.06.2015 у розмірі 61 070,86 грн.

Проте, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що зобов'язання з відшкодування вартості здійснених ремонтних робіт, призначене до стягнення за вказаним судовим рішення, не є грошовим зобов'язанням, на яке можливо нараховувати інфляційні втрати та три відсотки річних відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки таке зобов'язання виникло у міськради не із договору, а в результаті безпідставного набуття майна, яке підприємцю неможливо повернути в натурі.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до визначень, які містяться в ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Грошовим за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної плати.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Черкаської області від 16.02.2011 у справі № 05/1160 стягнуто з Уманської міської ради на користь ФОП ОСОБА_4 68 080,80 грн вартості здійснених позивачем ремонтних робіт за відсутності договору на їх виконання. Вказана сума була стягнута в якості компенсації за безпідставне набуття майна, яке неможливо повернути підприємцю в натурі, тобто стягнуті грошові кошти є компенсацією за проведений ремонт.

Таким чином, зобов'язання відповідача відшкодувати вартість здійснених позивачем ремонтних робіт, призначене до стягнення за вказаним судовим рішення, є грошовим зобов'язанням, що виникло на підставі судового рішення.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій суперечить наведеним вище положенням закону, зокрема ч. 5 ст. 11 ЦК України, яка прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 16.02.2011 у справі № 05/1160 набуло законної сили, однак Уманська міська рада ні в добровільному, ні в примусовому порядку обов'язок зі сплати грошової суми, покладений на неї в судовому порядку, не виконала, що зумовлює настання для боржника, який прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.