ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2015 року Справа № 922/1772/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.08.2015у справі№ 922/1772/15 Господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидо1. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; 2. Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Благовіст" Харківської областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівУправління освіти адміністрації Московського району Харківської міської радипровизнання недійсною додаткової угоди
за участю представників сторін від:
прокуратури: Атаєва Д.К. (посв. № 027469),
відповідача-2: Авагімова Р.Р.(дов. від 12.01.2015)
Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся з позовом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Благовіст" Харківської області, в якому просив визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 13.09.2012 до договору оренди № 4950 від 22.08.2012, укладеного між відповідачами у справі. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що спірна додаткова угода суперечить Методиці розрахунку плати за орендну майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 566/11 в частині визначення цільового призначення орендованого майна та відповідної ставки орендної плати у розмірі 1% на рік. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2015, ухваленим суддею Інте Т.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач за своєю організаційно-правовою формою є приватною організацією, а відтак, зазначений в додатковій угоді дошкільний навчальний заклад відноситься до приватної форми власності та входить до переліку приватних навчальних закладів. З огляду на що, суд дійшов висновку про невідповідність додаткової угоди вказаній Методиці в частині визначення ставки орендної плати для приватних навчальних закладів. При цьому, суд керувався приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 25, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 15, 37 Закону України "Про дошкільну освіту", статті 63 Закону України "Про освіту".
Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Черленяк М.І. - головуючого, Ільїн О.В., Хачатрян В.С., постановою від 03.08.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним законодавством в системі дошкільної освіти не виділено в окрему групу приватні дошкільні навчальні заклади. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про те, що дошкільний заклад відповідача входить до системи дошкільних навчальних закладів і в частині площі, на якій він розміщений, ставка орендної плати визначена відповідно до вимог Методики. При цьому, суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 204, 215 Цивільного кодексу України, статей 26, 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Не погоджуючись з винесеними у справі постановою, заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на помилковий висновок суду апеляційної інстанції про відсутність на законодавчому рівні поділу дошкільних навчальних закладів за формами власності, а отже і наявність правових підстав для застосування у спірних правовідносинах ставки орендної плати 1% для приватного дошкільного навчального закладу. Скаржник зазначає про те, що джерела формування кошторису приватних та державних навчальних закладів відрізняються, у зв'язку із чим саме для навчальних закладів державної і комунальної форм власності передбачено застосування мінімальної ставки орендної плати у розмірі 1%. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України "Про дошкільну освіту", статей 47, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
На адресу Вищого господарського суду України від Харківської міської ради та Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Благовіст" Харківської області надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких позивач та другий відповідач вказали про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просять залишити її без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представника відповідача-2, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.08.2012 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Харківським приватним навчально-виховним комплексом "Благовіст" Харківської області (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення № 4950, відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1456,43 кв.м. (далі - майно), які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 146-В та знаходиться на балансі управління освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради. Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації № 2565 від 25.07.2012. Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення приватного навчального закладу. Згідно з пунктом 2.1. договору, набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту-приймання передачі майна. Відповідно до пункту 3.1. договору, вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 2 998 315 грн., станом на 02.07.2012. Відповідно до пункту 3.2. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 566/11 (далі - Методика). Орендна плата за базовий місяць - липень 2012 року розраховується згідно з додатком до цього договору і складає 24 935,99 грн. без ПДВ. Ставка орендної плати складає 10 %. Згідно з пунктом 3.3. договору, нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання - передачі. Відповідно до пункту 3.5. договору, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця. Згідно з пунктом 3.7. договору, орендна плата перераховується: - 30% на поточний рахунок балансоутримувача; - 70 % до міського бюджету. Пунктом 3.8. договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадку зміни Методики її розрахунку, централізованих цін і тарифів, затверджених у встановленому порядку, які безпосередньо впливають на розрахунок. Судами установлено, що 22.08.2012 між відповідачами складений та підписаний акт приймання - передачі нежитлового приміщення (будівлі), який погоджений балансоутримувачем - Управлінням освіти адміністрації Московського району Харківської міської ради. Установлено судами і те, що 13.09.2012 між відповідачами укладена додаткова угода № 1 до договору оренди, відповідно до якої пункти 1.2. та 3.2. договору оренди № 4950 від 22.08.2012 були викладені в наступній редакції: "1.2. майно передається в оренду з метою використання: приватний навчальний заклад - 53,5 кв.м.; дитячий клуб - 113,6 кв.м.; дошкільний навчальний заклад - 1289,33 кв.м.; 3.2. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 566/11. Орендна плата за серпень 2012 року розраховується згідно з додатком до цього договору і складає 4083,68 грн. без ПДВ. Ставка орендної плати складає 10%, 5%, 1 %.". Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога прокурора Московського району м. Харкова, заявлена в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Благовіст" Харківської області про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 13.09.2012 до договору оренди № 4950 від 22.08.2012. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків. При цьому, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Відповідно до статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. З метою вдосконалення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду комунального майна, на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтею 59 цього Закону, рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 № 566/11 була затверджена Методика розрахунку плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова (далі - Методика). В додатку 2 до Методики визначено орендні ставки за використання нерухомого майна, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, які, відповідно до цільового призначенням, становлять: розміщення приватних навчальних закладів - 10% на рік; розміщення дитячих клубів - 5 % на рік; розміщення державних та комунальних позашкільних навчальних закладів (крім оздоровчих закладів для дітей та молоді) та дошкільних навчальних закладів - 1% на рік. Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про дошкільну освіту" дошкільні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності. Статус державного має дошкільний навчальний заклад, заснований на державній формі власності. Статус комунального має дошкільний навчальний заклад, заснований на комунальній формі власності. Статус приватного має дошкільний навчальний заклад, заснований на приватній формі власності (частини 2-4 статті 15 названого Закону). Як установлено судом першої інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, Харківський приватний навчально-виховний комплекс "Благовіст" Харківської області за своєю організаційно-правовою формою є приватною організацією; установлено судом і те, що статус приватного має і навчальний дошкільний заклад відповідача. Оскільки, дошкільний навчальний заклад, зазначений у спірній додатковій угоді, відноситься до приватної форми власності та входить до переліку приватних навчальних закладів, ставка орендної плати для такого закладу, відповідно до вимог Методики, має складати 10% на рік. Враховуючи установлені обставини справи та зважаючи на надану судом першої інстанції оцінку умовам оспорюваної додаткової угоди, судом вірно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин. Відтак, установивши те, що умови додаткової угоди № 1 від 13.09.2012 суперечать Методиці в частині визначення розміру орендної ставки, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для визнання спірної додаткової угоди недійсною. Апеляційний господарський суд наведеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. При цьому, колегія суддів визнає помилковим висновок апеляційного суду про те, що законодавством в системі дошкільної освіти не виділено в окрему групу приватні дошкільні навчальні заклади, оскільки саме нормою частини 4 статті 15 Закону України "Про дошкільну освіту" і визначено статус приватного дошкільного навчального закладу. Окрім цього, судом апеляційної інстанції не враховано і те, що джерела формування кошторису приватних та держаних навчальних закладів відрізняються, у зв'язку з чим лише для навчальних закладів державної та комунальної форм власності законодавством визначено застосовування мінімальної ставки орендної плати, а саме 1%. Враховуючи наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія визнає правомірним висновок Господарського суду Харківської області про наявність підстав для задоволення позову. За таких обставин, постанова Харківського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Харківської області - залишенню в силі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі № 922/1772/15 Господарського суду Харківської області скасувати.
Рішення Господарського суду Харківської області від 09.06.2015 у цій справі залишити в силі.
Стягнути на користь Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві) з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 426,30 грн. та Харківського приватного навчально-виховного комплексу "Благовіст" Харківської області 426,30 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець
Сервіси для юристів