ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2015 року Справа № 914/3895/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової Т.Б., Костенко Т.Ф.розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Донецька залізниця"на постанову від 19.05.2015 Львівського апеляційного господарського судуу справі№914/3895/14 господарського суду Львівської областіза позовомДержавного підприємства "Донецька залізниця"доПриватного підприємства "Магніт"простягнення 121 830,00 грн.штрафу За участю представників сторін:
Від позивача - Репело Д.М. (дов. від 11.06.15)
Від відповідача - Зубик І.В. (дов. від 01.06.15)
Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 05.11.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.
ВСТАНОВИЛА:
Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Магніт" про стягнення штрафу в розмірі 121 830, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2015 (суддя Кітаєва С.Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у складі: Юрченка Я.О., Давид Л.Л., Хабіб М.І. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ДП "Донецька залізниця" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.263 Цивільного кодексу України.
ПП "Магніт" у запереченні на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 8.03.2014 на станцію Сартана Донецької залізниці прибув вагон № 60542131, вантаж - пакети з легковагових стальних відходів та лому за відправкою Колчино Львівської залізниці - Сартана Донецької залізниці, перевізний документ № 36323103 від 28.02.2014, відправник - ПП "Магніт", вага брутто - не вказано, нетто - 63450 кг, тара - 23750 кг.
Відповідно до п. 28 накладної № 36323103 від 28.02.2014 вантаж завантажено у вагон вантажовідправником.
У пункті 26 накладної № 36323103 вказано спосіб визначення маси, а саме - на вагонних вагах (150 т).
Залізницею було проведено контрольне переважування вантажу, за результатами якого виявлено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній - фактично вага брутто склала 87 900 кг, нетто - 65 150 кг, тара -23 750 кг, що більше даних, вказаних у накладній на 1 700 кг.
У зв'язку з неправильним зазначенням відправником - ПП "Магніт" даних про масу вантажу у перевізних документах - накладній №36323103 від 28.02.2014, складено комерційний акт БМ 733959/53 від 09.03.2014.
Судами встановлено, що акт відповідає вимогам Правил складання актів і є належним доказом факту неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній №36323103 від 28.02.2014. Доказів оскарження вищевказаного акту матеріали справи не містять.
В зв'язку з невірним визначенням відповідачем маси вантажу у накладній, позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши при цьому, розмір провізної плати за всю відстань перевезення становить 24 366, 00 грн., у зв'язку з чим, розмір нарахованого штрафу становить 121 830, 00 грн. (24 366, 00 х 5 (п'ятикратний розмір)).
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу, що є підставою для притягнення відповідача до відповідальності з урахуванням ст.ст.6, 23, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.908 Цивільного кодексу України, ст.230 господарського кодексу України, однак у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності та відсутності підстав для визнання поважними таких причин, в позові відмовлено. З чим погодився апеляційний господарський суд.
Касатор вважає, що судами прийнято рішення про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності без врахування приписів ст.263 Цивільного кодексу України та сертифікату (висновку) № 1361 торгово-промислової палати України від 10.10.2014, яким ДП "Донецька залізниця" засвідчено факт настання обставин непереборної сили з 1 серпня 2014 року.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 137 Статуту залізниць України встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.
Згідно з ч. 2 ст. 137 Статуту залізниць України зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
Сервіси для юристів