Постанова ВГСУ від 05.11.2014 року у справі №916/1304/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 916/1304/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення господарського суду Одеської області від 2 липня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2014 року у справі № 916/1304/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" про стягнення суми, -

Встановив:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТІ ЕЛ СІ СЕРВІС" про стягнення 192939,52 грн., з яких 34933,88 грн. - основна заборгованість, 81531,37 грн. - збитки, 1144,15 грн. - штраф, 3005,34 грн. - пеня, 901,60 грн. - 3 % річних, 2036,90 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 69386,28 грн. - неустойка, посилаючись на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу № 00002106 від 15 липня 2010 року в частині своєчасної та повної оплати лізингових платежів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 2 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26787,97 грн. основної заборгованості, 1144,15 грн. штрафу, 3005,34 грн. пені, 711,45 грн. 3 % річних. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 9 вересня 2014 року рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 23979 грн. збитків скасовано, в частині задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості, штрафу, пені, відсотків річних - змінено, в решті судове рішення залишено без змін. Резолютивну частину рішення місцевого господарського суду викладено в іншій редакції, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16101,59 грн. основної заборгованості, 1899,84 грн. пені, 414,56 грн. відсотків річних, 488,39 грн. штрафу, 23979 грн. збитків, 857,67 грн. судового збору за подання позовної заяви. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 428,83 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 34933,88 грн. заборгованості, 81531,37 грн. збитків, 1144,15 грн. штрафу, 3005,34 грн. пені, 901,60 грн. 3 % річних, 2036,90 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 69386,28 грн. неустойки.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 15 липня 2010 року сторонами укладено договір фінансового лізингу № 00002106, за умовами якого лізингоодержувач отримує право власності на об'єкт лізингу та передає лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до вказаного договору.

Згідно акту прийому-передачі від 20 липня 2010 року, на виконання умов зазначеного договору, лізингодавець передав лізингоодержувачу обумовлений об'єкт лізингу.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів, позивач звернувся до нього з вимогою від 3 квітня 2013 року, яка отримана відповідачем 9 квітня 2013 року, про погашення заборгованості в розмірі 39871,60 грн., повернення об'єкта лізингу, а також повідомив про відмову від укладеного з відповідачем договору.

30 квітня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 59 про повернення відповідачем об'єкта лізингу.

9 липня 2013 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 59 від 30 квітня 2013 року в зв'язку з повним виконанням.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача лізингових платежів за лютий, березень, квітень 2013 року в сумі 11644,15 грн. 11652,72 грн. та 11637,01 грн. відповідно, а також штрафу, пені, 3% річних, відсотків за користування чужими грошовими коштами, неустойки та відшкодування збитків.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу від 15 липня 2010 року в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів, проте, відповідні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача в загальному розмірі 34933,88 грн. - за лютий, березень, квітень 2013 року, задовольнив частково, в сумі 26787,97 грн., враховуючи положення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" і фактичне припинення дії договору фінансового лізингу від 15 липня 2010 року з 9 квітня 2013 року.

Разом з тим, судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення неустойки в сумі 69386,28 грн., нарахованої позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, з посиланням на те, що норми зазначеної статті щодо відповідальності наймача у разі неповернення предмета найму не застосовуються до правовідносин, які виникають з договору фінансового лізингу, оскільки останні регулюються спеціальним законом.

Враховуючи ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1144,15 грн., зважаючи на правильність відповідних розрахунків, судом задоволено в повному обсязі.

На підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України заявлені вимоги щодо стягнення 3 % річних в розмірі 901,60 грн. задоволено судом частково, в сумі 711,45 грн., оскільки позивачем відповідний розрахунок здійснений неналежним чином.

Крім того, судом зазначено, що позивачем здійснений неналежним чином й розрахунок щодо стягнення пені в сумі 3005,34 грн. Проте, враховуючи норми ст.ст. 217, 231, 232 Господарського кодексу України, а також те, що загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 4917,35 грн., тоді як позивачем заявлено про стягнення 3005,34 грн. пені, дані вимоги задоволено судом в обсязі, нарахованому позивачем.

Вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 81531,37 грн. залишені судом без задоволення, з посиланням на норми ч. 2 ст. 224, ст. 225, ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, а також те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, а тому стягнення такої складової частини лізингового платежу як відшкодування вартості цього майна, що залишилося у власності позивача, є безпідставним, а доводи позивача щодо вартості збитків, понесених на оплату послуг зі здійснення розшуку та повернення майна, повернення заборгованості, представництва у виконавчому провадженні за відповідним договорами, укладеними з певними юридичними особами, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Досліджуючи вимоги позивача стосовно стягнення 2036,90 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки ні умовами договору, ні нормами чинного законодавства розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період прострочення виконання грошового зобов'язання не встановлений.