ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2016 року Справа № 922/481/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Козир Т.П., Плюшко І.А.розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. та рішеннягосподарського суду Харківської області від 26.04.2016р.у справі№922/481/16 господарського суду Харківської областіза позовомДержавного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування"до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"простягнення коштів у розмірі 361404,53грн.
за участю представників
позивача - не з'явились;
відповідача - Степанишеної А.В., дов. №72-16 від 20.01.2016р.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2016 року Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", про стягнення грошових коштів у розмірі 361404,53 грн. заборгованості за договором №63900-393дп від 19.04.2010р., а саме: за актами №27 від 13.02.2013р., №41 від 01.03.2013р. та №55 від 21.03.2013р. до додаткової угоди №61 від 22.05.2012р. до договору №63900-393 дп від 19.04.2010р., за актом №54 від 21.03.2013р., до додаткової угоди №63 від 19.06.2012р. до договору №63900-393 дп від 19.04.2010р., за актами №47 від 18.03.2013р., та №48 від 18.03.2013р. до додаткової угоди №64 від 25.05.2012р. до договору №63900-393 дп від 19.04.2010р., та за актом №53 від 21.03.2013р. до додаткової угоди №65 від 29.05.2012р. до договору №63900-393дп від 19.04.2010р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2016 р. (суддя Калініченко Н.В.) у справі № 922/481/16 відмовлено Державному підприємству "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" у задоволенні позову.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Плахова О.В., судді: Здоровко Л.М., Лакіза В.В.) рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2016 р. у справі №922/481/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на користь Державного підприємства "Державного конструкторського бюро з двигунобудування" заборгованість по оплаті за виконанні роботи за актами №27 від 13.02.2013 р., №41 від 01.03.2013 р. та №55 від 21.03.2013р. до додаткової угоди №61 від 22.05.2012 р. до договору №63900-393 дп від 19.04.2010 р., за актом №54 від 21.03.2013 р., до додаткової угоди №63 від 19.06.2012 р. до договору №63900-393 дп від 19.04.2010 р., за актами №47 від 18.03.2013 р., та №48 від 18.03.2013 р. до додаткової угоди №64 від 25.05.2012 р. до договору №63900-393 дп від 19.04.2010 р., та за актом №53 від 21.03.2013 р. до додаткової угоди №65 від 29.05.2012 р. до договору №63900-393дп від 19.04.2010 р., на загальну суму 361404,53 грн. та судовий збір за подання позову в сумі 5422 грн. та 5964,20 грн. за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Харківського апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. скасувати, а справу №922/481/16 передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду та стягнути з позивача 6505,28 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі відповідача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.04.2010р. між Комунальним підприємством "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (правонаступником якого є Держане підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування"), як виконавцем, та Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева", як замовником, укладено договір №63900-393 дп (надалі в тексті постанови - "Договір"), відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по поставці продукції та наданню послуг в рамках виготовлення 430 штук двигунів 3ТД-3А для БТР-4. Загальна сума договору складає 22000000 грн., в тому числі ПДВ 3666666,67 грн. Специфікації поставок продукції та послуг, вартість та строки погоджуються в додаткових угодах до даного договору, які сторони будуть оформлювати по мірі виробничої необхідності. У випадку, якщо виготовлення продукції по даному договору замовник передає виконавцю матеріали, заготовки, деталі або вузли то це погоджується в додаткових умовах з визначенням закладної переданих ТМЦ. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію та надані послуги.
Замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 20% від вартості поставленої продукції (наданих послуг) погодженої в конкретній додатковій угоді. По кожній конкретній додатковій угоді виконавець приступає до виготовлення продукції та надання послуг після отримання авансу. Остаточний розрахунок за поставлену продукцію та виконані роботи (послуги) проводиться на основі документів, які підтверджують поставку продукції (надання послуг) (накладна на відпуск ТМЦ, акт здачі-приймання) на протязі 5-ти банківських днів з моменту надання послуг (поставку продукції). Сума авансу вказується при кінцевому розрахунку за поставлену продукцію (надані послуги). Форма оплати - перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Допускається оплата шляхом взаємозаліку за згодою сторін (п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору).
Відвантаження продукції виконавцем проводиться на основі довіреності замовника з оформленням накладної на відпуск ТМЦ та податкової накладної по сплаті ПДВ. Виконані послуги (виконані роботи) закриваються актами здачі-приймання робіт, які виконавець направляє замовнику після виконання робіт (п.п. 3.1., 3.3. договору).
Як встановлено судами, 22.05.2012р. між сторонами складено та підписано додаткову угоду № 61 до договору № 63900-393 дп від 19.04.2010р., відповідно до якої замовник поручає, а виконавець надає послуги по доробці деталей та складальних вузлів для двигунів 3ТД-3А згідно специфікації № 2. Ціна додаткової угоди № 61 складає 268880,23 грн.
Згідно додаткової угоди № 64 від 25.05.2012р., замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по доробці та виготовленню деталей регулятора 494СА.71Сб-1 для комплектації 84 дизелів 3ТД-3А. Ціна додаткової угоди складає 581047,32 грн.
Згідно додаткової угоди № 65 від 29.05.2012р., замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню деталей для комплектуючого 84 двигунів 3ТД-3А згідно специфікації (додаток № 1). Ціна додаткової угоди складає 1111608,12 грн.
19.07.2012р. між сторонами складено та підписано додаткову угоду №63, згідно якої замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по доробці, виготовленню деталей та складальних одиниць системи паливної високого тиску 494СИ.80Сб для 94 дизелів 3ТД-3А (494СА) згідно специфікації (додаток № 1). Ціна даної додаткової угоди складає 3217620 грн.
Разом з тим, судами встановлено, що на виконання умов договору сторонами складено та підписано Акти здачі-приймання послуг: № 27 від 13.02.2013р. на суму 13544,75грн.; № 41 від 01.03.2013р. на суму 17985,72 грн.; № 47 від 18.03.2013р. на суму 81612,00 грн.; № 48 від 18.03.2013р. на суму 159545,23 грн.; № 53 від 21.03.2013р. на суму 3092,72 грн.; № 54 від 21.03.2013р. на суму 66360,00 грн. та № 55 від 21.03.2013р. на суму 2136,72 грн.
Підставою для виникнення спору у даній справі, за твердженням позивача, що міститься у позовній заяві останнього, стало те, що відповідач не сплатив вартість наданих послуг саме за вказаними вище актами: №54 від 21.03.2013 р., до додаткової угоди №63 від 19.06.2012 р. до договору №63900-393 дп від 19.04.2010 р., за актами №47 від 18.03.2013 р. та №48 від 18.03.2013 р. до додаткової угоди №64 від 25.05.2012 р. до договору №63900-393 дп від 19.04.2010 р., та за актом №53 від 21.03.2013 р. до додаткової угоди №65 від 29.05.2012 р. до договору №63900-393дп від 19.04.2010 р. на загальну суму - 361404,53 грн., стягнення якої і є предметом спору даної справи.
Суд першої інстанцій, з посиланням на умови договору та ст.ст.6, 11, 509, 526, 626, 655, 712, ч.1 ст.837, ст.843 Цивільного кодексу України, ст.174, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України, п.2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004р., встановивши, що позивачем на виконання умов договору виставлявся відповідачеві рахунок фактури № 4-04 від 29.04.2014 р. на суму 2845441,25 грн., який відповідно до банківської виписки був повністю оплачений, з призначенням платежу "опл. по рахунку від 29 квітня 2014 року зг. договору 63900-393 дп від 19.04.2010 р. за виконані послуги по доробці деталей та вузлів, в т.ч. ПДВ 474240,21 "за проц" КМ921", дійшов висновку, що відповідачем сплачено на користь позивача кошти саме за спірними актами здачі-приймання послуг, а відтак, відмовив Державному підприємству "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (надалі в тексті постанови - "ДП "ХКБД") у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ДП "ХКБД", здійснивши посилання в оскаржуваній постанові на ті ж умови договору та норми чинного в Україні законодавства, що й суд першої інстанції, зазначив, що згідно наявної у матеріалах справи банківської виписки від 29.04.2014р. відповідачем на користь позивача перераховано кошти за договором № 63900-393 дп від 19 квітня 2010 року (т.с.4 а.с. 160) без конкретизації за якими актами до додаткових угод здійснюється оплата, тому у позивача були відсутні підстави зарахувати вказані кошти в рахунок погашення заборгованості за актами №27 від 13.02.2013р., №41 від 01.03.2013р. та №55 від 21.03.2013р. до додаткової угоди №61 від 22.05.2012р. до договору №63900-393 дп від 19.04.2010р., за актом №54 від 21.03.2013р., до додаткової угоди №63 від 19.06.2012р. до договору №63900-393 дп від 19.04.2010р., за актами №47 від 18.03.2013р., та №48 від 18.03.2013р. до додаткової угоди №64 від 25.05.2012р. до договору №63900-393 дп від 19.04.2010р., та за актом №53 від 21.03.2013р. до додаткової угоди №65 від 29.05.2012р. до договору №63900-393 від 19.04.2010р., а відтак, дійшов висновку, що позовні вимоги ДП "ХКБД" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Як вже зазначалось вище, Державне підприємство "Завод ім. В.О.Малишева" звернувшись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд саме до Харківського апеляційного господарського суду.
Водночас, суд касаційної інстанції, у відповідності до вимог ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011р. №11 суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.
Сервіси для юристів