Постанова ВГСУ від 05.10.2016 року у справі №908/2664/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 908/2664/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

позивача - Череповського В.П.,

відповідача - Ігнатьєва Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016

та на рішення господарського суду Запорізької області від 18.04.2016

у справі № 908/2664/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Почерк"

до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради

про визнання прав на грошові кошти та стягнення 49 625,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Почерк" (далі - ТОВ "Почерк") звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (далі - КП "Бердянськводоканал") про визнання прав на грошові кошти, що перебувають на розрахунковому рахунку КП "Бердянськводоканал" і були помилково на нього перераховані та стягнення 49 625,74 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.04.2016 (суддя Кагітіна Л.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (колегія суддів у складі: суддя Радіонова О.О. - головуючий, судді Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Бердянськводоканал" на користь ТОВ "Почерк" 49 625,74 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2016, рішення господарського суду Запорізької області від 18.04.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 34, 43 ГПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 202 ЦК України, ст. 181 ГК України, п. 6.3 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (далі - Правила № 37). Так, скаржник зазначає про те, що сторони обумовили договором порядок дій на випадок відсутності представника позивача при складанні актів знімання показань водолічильника або його відмові від підписання цього акта, в той же час договором не передбачено порядку дій на випадок відмови відповідача від підписання акта знімання показань. Акти надання послуг за період з березня 2012 року по березень 2015 року, якими визначена кількість прийнятих від позивача стічних вод, підписано позивачем без будь-яких зауважень з його боку стосовно кількості стічних вод або правомірності складання таких актів. Відсутність заперечень з боку позивача підтверджується також оплатою відповідачу в повному обсязі рахунків за вказаний період. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем надано суду акти знімання показів водолічильників та визначення скиду у каналізацію за період з 16.02.2012 по 16.03.2015, тоді як відповідачу ці акти надано позивачем лише 25.03.2015 разом з вимогою № 33 від 24.03.2015. Отже, протягом вказаного періоду зазначені акти знімання показів водолічильників та визначення фактичного скиду у каналізацію позивачем не складалися і не підписувалися відповідачем та до 25.03.2015 відповідачу не направлялися. Також скаржник вважає, що відсутність його підпису на зазначених актах свідчить про те, що їх не можна вважати первинними документами, а відтак використовувати у бухгалтерському обліку. При цьому, відповідач не згоден з висновком експертизи щодо різних періодів знімання показань, у зв'язку з чим неможливо встановити кількість отриманої позивачем води та скинутих ним стоків у спірний період. Крім того, на думку КП "Бердянськводоканал", експертом невірно віднесено оплату у сумі 40 443,83 грн. до оплати за послуги, надані у спірний період, у зв'язку із чим, різниця між сплаченими коштами повинна складати не 57 050,68 грн., а 16 606,85 грн.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що:

- позивач згідно з Статутом є підприємством сільськогосподарського значення та знаходиться у сфері впливу Міністерства агропромислового комплексу та продовольства України. Одним з основних видів діяльності підприємства є виробництво та реалізація сільгосппродукції; ловля, приймання та переробка риби і морепродуктів; виробництво (заготівля), переробка, розфасовка, замороження, зберігання і реалізація продукції сільськогосподарського, рослинного, тваринного та біологічного походження;

- 01.06.2011 КП "Бердянськводоканал" (виконавець) та ТОВ "Почерк" (абонент) був укладений договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 224 (далі - договір), згідно з умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання забезпечувати об'єкти абонента питною водою, яка відповідає державним санітарним нормам та правилам "Гігієничні вимоги до питної води, призначеної до споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) або Дозволу Держспоживстандарту України, виданого на підставі висновку Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, згідно з Графіком водопостачання в об'ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об'ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах (п. 1.1 договору);

- відповідно до п. 1.1 договору абонент бере на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, виконувати усі приписи виконавця, направлені на поліпшення якості обліку наданих послуг, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, а також виконувати інші умови цього договору та нормативних актів стосовно водопостачання та водовідведення;

- п. 1.3 договору встановлено, що споживання питної води із міської централізованої мережі і скидання стічних вод в міську централізовану мережу допускається лише на основі договору між виконавцем та абонентом;

- розділ 2 договору передбачає централізоване водопостачання;

- п. 2.15.1 договору встановлює обов'язок виконавця забезпечувати абонента змішаним водопостачанням, а п. 2.17.3 передбачає обов'язок абонента своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання;