ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2016 року Справа № 906/1291/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиНовоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл.на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 рокуза скаргоюГульської сільської ради, с. Гульськ, Житомирська обл.на діїВідділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирській області, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл.у справі господарського суду Житомирської областіза позовомДержавного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" в особі Філіалу "Житомиркомундорпроект", м. ЖитомирдоГульської сільської ради, с. Гульськ, Житомирська обл.про стягнення 196 125, 66 грн.
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
відділу ДВС: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.04.2016 року залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 року задоволено скаргу Гульської сільської ради Новоград-Волинського району на незаконні дії ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ; визнано бездіяльність ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ по зняттю арешту з майна боржника - Гульської сільської ради відповідно до п. 2 постанови старшого державного виконавця Гусєва О.О. № 43652027 від 24.11.2014 року незаконною; зобов'язано ВДВС Новоград-Волинського управління юстиції зняти арешт з усього майна, яке належить Гульській сільській раді Новоград-Волинського району в межах суми 158 611, 15 грн., який був накладений ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ постановою від 18.06.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 43652027 по виконанню ухвали господарського суду Житомирської області у справі № 906/1291/13 від 14.10.2013 року.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо); при цьому, наведені положення Інструкції не суперечать ст. ст. 47, 50, 60 Закону України "Про виконавче провадження" і не забороняють органу державної виконавчої служби зняти арешт з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа саме стягувачу; відтак, відмова ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ в знятті арешту з майна скаржника порушує права та інтереси останнього, так як виконавче провадження після повернення виконавчого документу проводитись не буде, а майно боржника залишиться під арештом; вищевикладене надає право суду зобов'язати ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ зняти арешт з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження № 43652027.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Новоград-Волинський міськрайонний ВДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 року та ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.04.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Гульської сільської ради.
Гульською сільською радою відзиву на касаційну скаргу подано не було.
Сторін та ВДВС згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.06.2014 року постановою старшого державного виконавця ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ відкрито виконавче провадження з виконання ухвали господарського суду Житомирської області від 14.10.2013 року у справі № 906/1291/13 про затвердження мирової угоди від 11.10.2013 року. Вказану постанову направлено сторонам 18.06.2014 року.
Крім того, 18.06.2014 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку також направлено сторонам виконавчого провадження.
14.11.2014 року старшим державним виконавцем Гусєвим О.О. прийнято постанову про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунках в ГУДКСУ у Житомирській області, проте, Новоград-Волинським Управлінням Державної казначейської служби України дану постанову було повернуто у зв'язку з тим, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державної казначейської служби в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (постанова Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року).
Постановою ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ від 24.11.2014 року ухвалу господарського суду Житомирської області від 14.10.2013 року у справі № 906/1291/13 про затвердження мирової угоди від 11.10.2013 року повернуто стягувачу згідно положень п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державної казначейської служби в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
В постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.11.2014 року, зокрема, зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, однак фактично арешт з майна боржника знято не було, про що зазначено в листі ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ Житомирської області від 16.11.2015 року № 32347.
В ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок та випадки зняття арешту з майна.
Так, згідно з ч. ч. 3 - 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідно до п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
З огляду на вищезазначені правові приписи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що положення Інструкції з організації примусового виконання рішень не суперечать ст. ст. 47, 60 Закону України "Про виконавче провадження" і не забороняють органу державної виконавчої служби зняти арешт з майна боржника у випадку повернення виконавчого документа саме стягувачу.
Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити наступне.
Сервіси для юристів