Постанова ВГСУ від 05.09.2017 року у справі №911/3324/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року Справа № 911/3324/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 31.05.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/3324/16Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства Данилівської сільської радипростягнення 18868,66грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Остапенко В.М. (довіреність від 14.04.2017) Позняков О.В. (директор, наказ від 29.07.2016)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Подоляк Ю.В.) від 18.04.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Жук Г.А., Агрикова О.В.) від 31.05.2017, у справі №911/3324/16 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Данилівської сільської ради (далі КП Данилівської сільської ради) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України") 5219,60грн інфляційних втрат, 725,73грн 3% річних, 5237,98грн пені та 1199,27грн витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти в частині зменшення розміру пені на 5237,98грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.525, 549-552 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.233 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.4, 42, 43, п.3 ст.83, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга належить до часткового задоволення з огляду на таке.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до КП Данилівської сільської ради про стягнення 18868,66грн, з яких: 7666,97грн інфляційних втрат, 725,73грн 3% річних, 10475,96грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 19.12.2014 №2278/15-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк, визначений договором.

Судами встановлено таке.

19.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Данилівської сільської ради укладено Договір купівлі-продажу природного газу від №2278/15-ТЕ-17 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього договору (т.1, а.с.15-21).

Згідно з п.2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 123 тис.куб.м.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. Договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу газу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3. Договору).

Позивач на виконання умов Договору у період з січня 2015 року по березень 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 74533,38грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 29906,06грн, від 28.02.2015 на суму 25352,66грн, від 31.03.2014 на суму 16274,66грн (а.с.24-26).

У відповідності до п.5.2. Договору ціна за 1000куб.м природного газу становить 1091грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 1091грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач, всупереч умов укладеного між сторонами договору, належним чином взятих на себе зобов'язань щодо здійснення вчасного розрахунку не виконав, оплату поставленого газу здійснив з простроченням (а.с.28), з огляду на що позивач звернувся з цим позовом та просив стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню з простроченої суми грошового зобов'язання.

Частково задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасного розрахунку за поставлений газ, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум, зазначили про обґрунтованість вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 5219,60грн, 3% річних у сумі 725,73грн та пені в сумі 10475,96грн. Разом з тим, реалізуючи право, надане нормами ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% та стягнув з відповідача 5237,98грн. При цьому, попередні судові інстанції, зазначивши про ненадання відповідачем доказів включення його до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, зазначили про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах приписів Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Суд касаційної інстанції вважає, що попередні судові інстанції дійшли безпідставного висновку про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).