Постанова ВГСУ від 05.08.2015 року у справі №910/3409/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 910/3409/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Губенко Н.М.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Український інститут промислової власності"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.06.2015у справі№ 910/3409/15-г Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Український інститут промислової власності"до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" прозобов'язання вчинення певних дійза участю представників сторін:

позивача: Калішенко Є.О., дов. від 28.04.2015 № 143/1

відповідача: Дяденко Н.В., дов. від 31.03.2015 № 50

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Український інститут промислової власності" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" про зобов'язання закрити поточний рахунок № 26001019543992 Державного підприємства "Український інститут промислової власності" та зобов'язання перерахувати з поточного рахунку № 26001019543992 Державного підприємства "Український інститут промислової власності" залишок грошових коштів у сумі 20247307,32 грн. на поточний рахунок позивача № 26001012820371, відкритий у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі № 910/3409/15-г (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю; зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" закрити поточний рахунок № 26001019543992 Державного підприємства "Український інститут промислової власності", відкритий у ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку"; зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" перерахувати з поточного рахунку № 26001019543992 Державного підприємства "Український інститут промислової власності" залишок грошових коштів у сумі 20247307 гривень 32 копійки на поточний рахунок № 26001012820371 Державного підприємства "Український інститут промислової власності", відкритий у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") у м. Києві, код банка 322313; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" на користь Державного підприємства "Український інститут промислової власності" 2436 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Сітайло Л.Г., Баранця О.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у справі № 910/3409/15-г скасовано; в позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Український інститут промислової власності" (перейменоване у Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності") звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № 910/3409/15-г, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки обмеження дій банку під час запровадження тимчасової адміністрації, передбачені вказаною нормою, не поширюються на операції із закриття поточних рахунків; вимога позивача про перерахування залишку коштів з поточного рахунку не є самостійною вимогою, а лише частиною процедури закриття поточного рахунку і тому позивач не є кредитором банку в розумінні ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не було враховано судом апеляційної інстанції.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № 910/3409/15-г залишити без змін, у задоволенні касаційної скарги - відмовити.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.03.2013 між Державним підприємством "Український інститут промислової власності" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Банк Розвитку" (банк) було укладено договір банківського поточного рахунку № TF.990112.003, відповідно до умов якого відповідач у встановленому договором порядку відкрив позивачу мультивалютний поточний рахунок № 26001019543992.

13.01.2015 позивач листом № 28/1.1 звернувся до відповідача з вимогою про закриття поточного рахунку № 26001019543992, перерахування залишку грошових коштів на вказаному поточному рахунку на поточний рахунок № 26001012820371 у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") у м. Києві, код банка 322313, та надання позивачу довідки про закриття поточного рахунку № 26001019543992.

Листом № 2079 від 04.02.2015 банк повідомив клієнта про те, що ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" не має можливості здійснити переказ коштів з поточного рахунку клієнта відповідно до його платіжних доручень, оскільки здійснення операцій з переказу коштів, що заблоковані та надійшли на поточний рахунок позивача № 26001019543992 до 28.11.2014 у сумі 20247307,32 грн. визначаються згідно до ст. 37, 39 та 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що залишок коштів на поточному рахунку позивача № 26001019543992 у ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" становить 20247307,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 01.01.2015 та від 10.03.2015.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про зобов'язання відповідача закрити поточний рахунок № 26001019543992 та зобов'язання відповідача перерахувати з поточного рахунку № 26001019543992 Державного підприємства "Український інститут промислової власності" залишок грошових коштів у сумі 20247307,32 грн. на поточний рахунок позивача № 26001012820371, відкритий у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що здійснення банками розрахунково-касових операцій не входить до переліку обмежень, передбачених ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України, оскільки вимоги позивача стосуються зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнення коштів; на день розгляду справи повноваження тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" є припиненими, оскільки здійснення тимчасової адміністрації відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було продовжено до 27.03.2015; відповідачем не доведено неможливість виконання розпоряджень позивача про закриття банківського рахунку та перерахування залишку коштів на момент їх подання відповідачеві.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком місцевого господарського суду та скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що згідно із наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 111 від 30.03.2015 продовжено з 28.03.2015 повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; Державне підприємство "Український інститут промислової власності" має статус кредитора банку і на позивача поширюються обмеження щодо задоволення його вимог під час запровадження у банку тимчасової адміністрації, встановлені приписами пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

У силу ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Як передбачено п.п. 20.1, 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 за № 492, поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо]. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви.