Постанова ВГСУ від 05.08.2015 року у справі №910/2717/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 910/2717/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Губенко Н.М.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі№ 910/2717/15-г Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"прозобов'язання перерахувати коштиза участю представників сторін:

позивача: Козловський А.В., дов. від 18.02.2015 б/н

відповідача: Середюк Б.Л., дов. від 17.07.2015 № 09/05-184

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про зобов'язання перерахувати на розрахунковий рахунок позивача № НОМЕР_1, відкритий у філії ПАТ "Укрексімбанк" м. Житомир МФО 311234 код 2978705052 грошові кошти в сумі 1393572,35 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 у справі № 910/2717/15-г (суддя Чинчин О.В.) позов задоволено повністю; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" перерахувати з рахунку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти згідно з платіжним дорученням № 9 від 28 січня 2015 року на суму 1393572,35 грн. на рахунок № НОМЕР_1, відкритий у філії АТ "Укрексімбанк"; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Алданової С.О., суддів Ткаченко Б.О., Шапрана В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у справі № 910/2717/15-г скасовано; в позові відмовлено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 609 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі № 910/2717/15-г, рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1066, 1068, 1074, 1089 Цивільного кодексу України та ст. 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" .

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.03.2008 між Фізичною особою - підприємцем Верещак О.В. (клієнт) та Акціонерним банком "Енергобанк", який змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (банк), було укладено договір банківського рахунку, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту рахунок та зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок № 260053185601 в національній валюті України/іноземній валюті, а також на інші поточні рахунки згідно заяви Клієнта встановленої Національним банком України форми, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із п. 1.2 договору банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду нормативно - правовими актами та цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта згідно Тарифів банку, які встановлюються банком.

Підпунктом 2.1.6 договору передбачено, що розрахункові документи, надані клієнтом банку для інкасування, надсилаються банком до банку платника в день їх надходження, а у разі надходження після операційного часу - наступного робочого дня.

Відповідно до п.п. 2.3.2, 2.3.3 договору банк зобов'язаний своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства; зараховувати грошові кошти, що надійшли на рахунок Клієнта у порядку та строки, встановлені Національним банком України.

Листом за вих. № 08.2-02/127 від 26.01.2011 відповідач повідомив позивача про відкриття нового рахунку № НОМЕР_2 (980) у зв'язку з реорганізацією відділення Публічного акціонерного товариства "Енергобанк".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 29.12.2014 по 20.01.2015 надав відповідачу розпорядження на перерахування грошових коштів, проте всупереч умов договору вказані розпорядження були залишені банком без виконання.

28.01.2015 позивач подав заяву № 4 про закриття поточного рахунку та платіжне доручення № 9 від 28.01.2015 на перерахування коштів у сумі 1393572,35 грн. на його рахунок № НОМЕР_1, відкритий у філії АТ "Укрексімбанк".

Як з'ясовано апеляційним господарським судом, поданий позивачем на виконання до банку розрахунковий документ не був повернутий останньому та залишився невиконаним банком.

Невиконання відповідачем платіжного доручення № 9 від 28.01.2015 та ненадання довідки про закриття рахунку стало підставою звернення позивача із вказаним позовом про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" перерахувати на розрахунковий рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. № НОМЕР_1, відкритий у філії ПАТ "Укрексімбанк", м. Житомир, МФО 311324, код 2978705052 грошові кошти в сумі 1393572,35 грн.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що запровадження у ПАТ "Енергобанк" тимчасової адміністрації не є перешкодою для здійснення розрахунково-касових операцій позивача; в розумінні чинного законодавства позивач не є кредитором ПАТ "Енергобанк", а є клієнтом банку та власником грошових коштів його рахунку; відповідачем не доведено неможливості виконання розпоряджень позивача про перерахування коштів на момент їх подання до банку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що з 13.02.2015 по 12.05.2015 у ПАТ "Енергобанк" запроваджено тимчасову адміністрацію і оскільки у даних правовідносинах позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на нього поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного господарського суду про відмову у позові з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.