Постанова ВГСУ від 05.08.2014 року у справі №914/1293/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 914/1293/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Львівської областіна Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014у справі914/1293/13 Господарського суду Львівської областіза позовомПершого заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД", Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська міська рада, Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал",про стягнення 119805,07 грн. заборгованості, за участю прокурора Томчук М.О. та представників сторін від позивача: не з'явились, від відповідачів: Наймук Д.О. від третіх осіб: не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

Першим заступником прокурора міста Львова заявлено позов в інтересах держави з метою захисту прав Департаменту економічної політики Львівської міської ради (позивач), порушених Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД" неналежним виконанням грошового зобов'язання зі сплати пайового внеску, передбаченого умовами тристороннього договору № 215 від 28.09.2010, укладеного між Департаментом економічної політики Львівської міської ради, Західним регіональним управлінням державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД".

При цьому, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 119805,07 грн. боргу, що виник у зв'язку з неповною сплатою встановленого договором розміру пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова.

Прокурором 02.09.2013 подано заяву, згідно з якою заявлено вимогу про стягнення 119805,07 грн. боргу солідарно з двох відповідачів у дохід міського бюджету м. Львова.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2013 у справі №914/1293/13 (суддя О.Шпакович) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД" у дохід міського бюджету міста Львова 119 805,07 грн. заборгованості зі сплати пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. Стягувачем за рішенням визнано Департамент економічної політики Львівської міської ради. У задоволенні позову, в частині стягнення грошових коштів із Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД"), відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (колегія суддів: Юрченка Я.О. - головуючий, Давид Л.Л., Данко Л.С.) рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013 у справі №914/1293/13 скасовано, і прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постанова прийнята на підставі статей 271 Закону України "Про планування і забудову територій" в редакції на момент виникнення правовідносин, частини 5 статті 30, частини 2 статті 40, пунктом 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 11, 525, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною постановою, заступник прокурора Львівської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 914/1293/13, а рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013 залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Департаментом економічної політики Львівської міської ради, Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД" 28.09.2010 укладено договір №215, згідно з умовами пунктів 1, 2 договору, відповідач-2 (замовник) зобов'язався здійснити будівництво 10-ти поверхового з мансардним поверхом та нежитловими приміщеннями на рівні цокольного поверху житлового будинку на вулиці Тракт Глинянський, 153 у місті Львові.

Умовами пункту 3.1. договору передбачено обов'язок Товариства "Олімпік ЛТД" (дольовик) сплатити у бюджет міста Львова до 31.12.2011 пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова у сумі 1048530,71 грн.

Відповідачем-1 грошове зобов'язання виконано частково, сплачено кошти у сумі 928 725,64 грн., сума боргу складає 119805,07 грн.

За ствердженням відповідачів, у Товариства "Олімпік ЛТД" відсутнє грошове зобов'язання на суму 119805,07 грн., оскільки ним передано підприємству "Львівводоканал" зворотній клапан вартістю 32436,67 грн. (лист підприємства №15-538 від 14.02.2011);

передано у власність територіальної громади міста Львова, відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1206 від 16.02.2012, зовнішні водопровідні мережі остаточною вартістю 87368,40 грн.; повідомлено позивача (лист №85 від 17.08.2012) про необхідність зарахування зазначених сум коштів для зменшення суми грошового зобов'язання за договором.

Тому відповідач-1 стверджує про відсутність заборгованості, оскільки нормою частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено зменшення розміру пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж, проведених поза межами земельної ділянки, відведеної під будівництво об'єкта.

Зазначений Закон прийнято 17.02.2011, тобто після укладення договору, тому питання щодо зарахування вартості прокладених відповідачем-1 інженерних мереж підлягало врегулюванню виключно шляхом внесення змін до договору.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач-1 не звертався до позивача з пропозицією про внесення змін до договору, а норми статей 598-609 Цивільного кодексу України, якими визначено підстави припинення зобов'язань, не передбачають можливості одностороннього припинення грошового зобов'язання, виходячи з норми частини 5 статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Нормою статті 525 Цивільного кодексу України встановлено недопустимість односторонньої зміни зобов'язання , крім випадків, передбачених договором чи законом.

Судом першої інстанції встановлено, що на даний час факт припинення грошового зобов'язання відповідача-1, зі сплати внеску на створення і розвиток інженерної інфраструктури міста Львова, відсутній.

Порядок сплати пайового внеску забудовниками на території міста Львова регулюється Положенням про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №1697 від 03.04.2008, згідно з пунктом 3.3. якого міська рада може звільнити замовника від сплати пайового внеску ухвалою, яку виносить за поданням та обґрунтуванням Департаменту економічної політики і за погодженням з повноважними комісіями Львівської міської ради. Проте у даному випадку така ухвала відсутня.

Так як грошові зобов'язання відповідача-1 у встановленому порядку не змінені, тому наявний факт неналежного виконання умов пункту 3.1. договору щодо сплати пайового внеску у встановлений строк.

Умови пунктів 1.1., 3.2. договору, якими передбачено обов'язок відповідача-2 (замовник будівництва) здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури (у порядку, визначеному договором), суперечать умовам пункту 3.1. договору, якими визначено обов'язок саме відповідача-1 зі сплати пайового внеску.

Оскільки саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД", виходячи з норм статей 173, 193 Господарського кодексу України та статей 11, 509, 526, 530, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, допущено порушення грошового зобов'язання, тому позовна вимога про стягнення з відповідачів (солідарно) суми боргу 119 805,07 грн. підлягає задоволенню частково: спірна сума коштів підлягає стягненню виключно з відповідача-1, який згідно з умовами пункту 3.1. договору, зобов'язався здійснити повну сплату пайового внеску.

Правові підстави, передбачені нормою статті 541 Цивільного кодексу України для покладення на відповідачів солідарного обов'язку зі сплати спірної суми коштів, відсутні. Тому позов у частині стягнення з відповідача-2 (солідарно з відповідачем-1) грошових коштів не підлягає задоволенню.