Постанова ВГСУ від 05.08.2014 року у справі №910/11320/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 910/11320/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014

зі справи № 910/11320/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м.Київ (далі-Товариство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV), м.Київ (далі - Телерадіокомпанія)

про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 91760,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Гринник М.Ю.;

відповідача - Морозюк Е.В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути 91760,00грн. компенсації за порушення авторського права.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2013 у справі № 910/11320/13 (суддя Зеленіна Н.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 (колегія суддів у складі: суддя Гарник Л.Л. - головуючий, судді Доманська М.Л. і Остапенко О.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 11470,00грн. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить змінити рішення місцевого господарського суду від 25.12.2013 та постанову апеляційного суду від 02.04.2014 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 31.12.2010 Товариством (ліцензіат) та ТОВ "Первое Музыкальное Издательство" (ліцензіар) був укладений договір про надання виключної ліцензії № ПМИсуб 01/11-Укр (далі-Договір), за умовами якого ліцензіар надає, а ліцензіат придбає на строк та в межах території право виконання творів, які зазначені у каталозі, до якого, зокрема, увійшли музичні твори: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор тексту ОСОБА_5, автор музики ОСОБА_6), "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор тексту ОСОБА_7, автор музики ОСОБА_10), "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики та тексту ОСОБА_6), "ІНФОРМАЦІЯ_4" (автор музики та тексту ОСОБА_9) (далі-Твори) на умовах виключної ліцензії. Відповідно до умов Договору Товариство вправі на свій розсуд дозволяти або забороняти здійснювати виключно на території України стосовно цих творів певні дії, зокрема у способи, які обумовлені Договором, строк дії якого, з урахуванням укладених до нього додаткових угод, становить до 31.12.2013.

Згідно з п.1.5 Договору каталогом є перелік творів, виключні майнові права на використання яких належать ліцензіару, та право використання яких ліцензіар передає ліцензіату на умовах Договору.

Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2 Договору ліцензіар передає ліцензіату Каталог у вигляді файлу електронної таблиці, яка записана на оптичній носій у форматі, прийнятому для перегляду/читання на персональних комп'ютерах. У цьому зв'язку 31.12.2010 був складений акт приймання-передачі каталогу.

26.10.2012 на підставі додатку до Договору ліцензіар надав ліцензіату оновлений каталог у вигляді файлу електронної таблиці, записаному на оптичному носії.

02.08.2012 директором Товариства був виданий наказ про створення комісії з метою забезпечення інформацією щодо бездоговірного використання музичних творів з каталогу Товариства.

Судами також встановлено, що 30.05.2013 Товариством було зафіксовано факт використання Творів у випуску телепередачі "Козирне життя" від 28.10.2012 на офіційному інтернет-сайті Телерадіокомпанії, у зв'язку з чим 30.05.2013 був складений акт фіксації порушення майнових авторських прав позивача.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем неправомірно були використані Твори у випуску телепередачі "Козирне життя" від 28.10.2012 на його офіційному інтернет-сайті, у зв'язку з чим висновок суду про стягнення з відповідача мінімального розміру компенсації за порушення майнових авторських прав позивача є правильним.

З такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись в повній мірі не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство, наполягаючи на задоволенні позовних вимог, вказувало на те, що відповідач здійснив включення, відтворення та розміщення у мережі Інтернет Творів, не отримавши на це відповідного дозволу від нього та не здійснивши йому відповідну виплату авторської винагороди. В той же час, як це вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди достоменно не встановили, в який саме спосіб у розумінні Закону України "Про авторське право і суміжні права" відповідачем були використані Твори, майнові права на які належать позивачу, а отже припустилися порушення приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи.

Визначаючи розмір належної позивачу компенсації у зв'язку з порушенням його авторських прав, суди зазначили лише про те, що стягнення з відповідача суми у розмірі 11470,00грн., на їхню думку, буде відповідати критерію справедливості, добросовісності та розумності. При цьому суди не вказали у своїх рішеннях про те, які саме обставини, що були встановлені ними за справою, дають підстави вважати, що виплата позивачу компенсації у розмірі 11470,00грн. буде відповідати тим загальним засадам цивільного законодавства, що визначені статтею 3 ЦК України.

У цьому ж зв'язку, всупереч вимогам ст.47 ГПК України, суди не вдалися до з'ясування та оцінки таких обставин, як обсяг, тривалість, масштабність допущеного порушення; мотиви намірів відповідача, можливість усунення наслідків порушення та відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля.