Постанова ВГСУ від 05.07.2016 року у справі №925/1891/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 925/1891/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.04.2016у справі№ 925/1891/15Господарського судуЧеркаської області за позовомПідприємства споживчої кооперації "Миронівський ринок" Київської регіональної спілки споживчої коопераціїдофізичної особи - підприємця ОСОБА_4провнесення змін до договору,за участю представників: позивачане з'явився відповідачаОСОБА_4- паспорт Шкребтій В.В. - адвокат, ордер від 05.07.2016

ВСТАНОВИВ:

31.11.2015 Підприємство споживчої кооперації "Миронівський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про внесення змін до пункту 4.1 договору № 195 від 02.01.2014 про надання місця для торгівлі на "Миронівському ринку" Київської регіональної спілки споживчої кооперації, укладений між позивачем та відповідачем, виклавши його в такій редакції: "п. 4.1 Плата за торгове місце за 1 кв.м. торгівельної площі складає 54 (п'ятдесят чотири) грн на місяць, а всього до сплати двісті сімдесят грн 00 коп. (270,00 грн) на місяць. В разі, якщо підприємець займає площу більшу, ніж вказано в договорі, а саме додатково встановлені столи та інше обладнання для здійснення підприємницької діяльності, оплата здійснюється додатково згідно діючих тарифів послуг - 4,00 грн за 1 кв.м в день торгівлі, крім вивіски зразків товару на дверях контейнера та до 50 см викладки товару на рівні дверей контейнера."

Позов мотивовано затвердженням нових тарифів на платні послуги на ринку розпорядженням правління Київської регіональної спілки споживчої кооперації №117 від 01.09.2015, зокрема, щодо плати за надання та утримання торгового місця, у зв'язку з чим направлено відповідачу пропозицію про внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди, відповіді на яку відповідач не надав.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що укладеним сторонами договором не передбачено періодичного перегляду або зміни плати за торгове місце відповідно до приписів частини третьої статті 762 Цивільного кодексу України, такої можливості перегляду розміру оплати не передбачено і законодавством; позивач не надав можливості відповідачу ознайомитись із зміненими тарифами та отримати їх копії; калькуляція розрахунку вартості торгового місця на ринку є завищеною у зв'язку із заниженням позивачем площі торгових місць (що стало підставою для порушення проти посадових осіб позивача кримінального провадження за частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.01.2016 (суддя Довгань К.І.) позов задоволено повністю, внесено зміни до пункту 4.1 договору №195 від 02.01.2014 про надання місця для торгівлі на "Миронівському ринку" Київської регіональної спілки споживчої кооперації у запропонованій позивачем редакції та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 (судді: Руденко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А) рішення господарського суду залишено без змін як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішеннями, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди дійшли висновку про наявність підстав для внесення змін до договору в порушення приписів статті 179 Господарського кодексу України, статей 627, 651, 762 Цивільного кодексу України, залишивши поза увагою, що договір не передбачає зміни його умов у зв'язку із затвердженням нових тарифів, не врахували майнові інтереси відповідача при укладенні договору; судами в порушення статті 43 та пункту 3 частини першої статті 84 Господарського процесуального кодексу України необґрунтовано відхилено клопотання відповідача про витребування додаткових документів та його докази щодо необґрунтованого збільшення розміру плати за торгове місце, доводам відповідача не надано оцінки в судових рішеннях.

Позивач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції, при цьому у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, просив рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити в силі, як законні та обґрунтовані.

Відповідач та його представник у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача та його представника, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 02.01.2014 підприємство споживчої кооперації "Миронівський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації та фізична особа - підприємець ОСОБА_4 уклали договір № 195 про надання місця для торгівлі на "Миронівському ринку" Київської регіональної споживчої кооперації, за умовами якого підприємство надає, а підприємець отримує торгове місце під НОМЕР_1, загальною площею 5 кв.м. на промисловому ринку за адресою: АДРЕСА_1. На торговому місці розміщується металевий контейнер підприємця, який є його власністю (пункт 1.1. договору). Торгове місце передається на такий термін: з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року (пункт 3.1. договору). Плата за торгове місце за 1 кв.м. торгівельної площі складає 46,00 (сорок шість) грн., на місяць а всього до сплати 230,00 грн. (двісті тридцять гривень) (пункт 4.1. договору).

Позивач виконав умови договору, передавши відповідачу торгове місце НОМЕР_1 загальною площею 5 кв.м. на промисловому ринку за адресою: АДРЕСА_1, на якому розміщено металевий контейнер, який власністю відповідача.

Розпорядженням правління Київської регіональної спілки споживчої кооперації № 117 від 01.09.2015 з 01 вересня 2015 року затверджено зміни до тарифів на платні види послуг за кожен день торгівлі, які надає "Миронівський ринок" та з 01.09.2015 встановлено нові тарифи на платні послуги на ринку. Як вбачається з пункту 10.2. змін до тарифів плата за обслуговування та утримання одного торгового місця фізичних осіб при торгівлі іншими с/г продуктами, а також продовольчими, промисловими, кооперативними, господарчими, культтоварами, книгами, квітами та іншими товарами з палаток та столів (1 кв.м. території, 1 пог.м прилавка за один день) становить 4,00 грн. Відповідно до пункту 21 змін до тарифів плата за надання та утримання одного торгового місця для контейнерів становить 54,00 грн. за 1 кв.м. на місяць.

У зв'язку з затвердженням нових тарифів відповідачу було запропоновано внести зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди про внесення змін від 01 вересня 2015 року, однак відповідач відповіді не надав, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що, укладаючи договір, сторони виходили з чинних тарифів, не могли передбачити затвердження нових тарифів та не могли усунути настання такої обставини, що є підставою для внесення змін до договору за приписами статті 652 Цивільного кодексу України з врахуванням майнових інтересів сторін та розподілу ризику зміни обставин.

Переглядаючи справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду, вказавши, що тарифи на платні послуги ринку затверджені розпорядженням Київської регіональної спілки споживчої кооперації № 117 від 01.09.2015, мають законну силу, не скасовані, відтак підлягають застосуванню у правовідносинах сторін з їх відповідним відображенням у договорі.

Судова колегія зазначає, що за частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частини перша, друга статті 632 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У відповідності до статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для внесення змін до договору відповідно до умов, визначених статтею 652 Цивільного кодексу України, вказавши, що обставини, якими сторони керувалися при укладення договору істотно змінилися, в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане та не могли передбачити і усунути відповідної зміни обставин, виконання договору за попередніми тарифами порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Касаційна скарга не містить будь-яких доказів і доводів у спростування висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для внесення змін до договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, відповідач взагалі в касаційній скарзі не навів доводів щодо неправильного застосування судами статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої суди вирішили спір.

Посилаючись на відсутність в договорі умов щодо підстав та порядку внесення змін до цього договору, зокрема, щодо вартості послуг позивача з надання та утримання торгового місця, відповідач залишив поза увагою, що частина друга статті 651 Цивільного кодексу України передбачає можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, в інших випадках, встановлених законом, а суди при внесенні змін до договору застосували випадок, передбачений статтею 652 Цивільного кодексу України, тобто, випадок, передбачений законом. Як вже зазначено вище, касаційна скарга не містить посилань на невірне застосування статті 652 Цивільного кодексу України, а зводиться до доводів щодо застосування до спірних правовідносин регулювання виключно на умовах, передбачених договором, виходячи з природи спірних платежів, як таких, що визначаються за домовленістю сторін.