Постанова ВГСУ від 05.07.2016 року у справі №916/1482/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 916/1482/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Борденюк Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Ітекс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2016р. у справі № 916/1482/15-г господарського суду Одеської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Галичфарм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Ітекс" про стягнення 30029,01 грн.,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: Веренчук В.О., дов. б/н від 04.07.2016р.

В с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Галичфарм" (далі - ПАТ "Галичфарм", Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Ітекс" (далі - ТОВ "Ел-Ітекс", Відповідач) про стягнення 26422,00 грн. вартості плівки ПВХ неналежної якості, а також 3607,01 грн. пені за несвоєчасну поставку товару за договором № 450-73/14 від 03.02.2014р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2015р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2016р., позов ПАТ "Галичфарм" задоволено повністю.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "Ел-Ітекс", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 673, 680, 688 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Галичфарм", відмовити.

У поданому до суду касаційної інстанції письмовій заяві ПАТ "Галичфарм" просило залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, а справу розглянути без участі його представника.

Заслухавши пояснення представника ТОВ "Ел-Ітекс", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір у даній справі, суд апеляційної інстанції, з урахуванням представлених доказів у справі, посилаючись на положення ст.ст. 202, 548, 610 - 612, 626 - 629, 655, 662, 663, 673, 678, 680, 681, 688 ЦК України, ст.ст. 181, 230 ГК України, умови договору № 450-73/14 від 03.02.2014р. та специфікації до цього договору, дійшов висновку про те, що у даному випадку Відповідач здійснив поставку Позивачу товару: за специфікацією № 1 від 26.03.2014р. - плівку ПВХ білу, в кількості 500 кг. вартістю 18590 грн. і за специфікацією № 2 від 23.04.2014р. - плівку ПВХ білу, в кількості 200 кг. вартістю 7832 грн., на загальну суму 26422,00 грн., який останнім було оплачено, відповідно, 31.03.2014р. і 29.04.2014р., що не відповідав встановленим у цих специфікаціях умовам, тобто - неналежної якості, допустивши при цьому також і порушення строків поставки такого товару, у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції про задоволення повністю позовних вимог ПАТ "Галичфарм" про стягнення з ТОВ "Ел-Ітекс" 26422,00 грн. вартості плівки неналежної якості і 3607,01 грн. пені за несвоєчасну поставку товару, залишив без змін.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, що згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.