Постанова ВГСУ від 05.07.2016 року у справі №915/2172/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 915/2172/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016у справі№ 915/2172/15 Господарського судуМиколаївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"доКвартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаївпростягнення 987745,40 грн.за участю представників: позивачаРудник Ю.М.- предст. дов. від 04.07.2016відповідачаЛоскутова М.В. - предст. дов. від 28.12.2015 Пронь Д.С. -предст. дов. від 28.12.2015

ВСТАНОВИВ:

28.12.2015 Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв 335859,02 грн пені, 40471,49 грн 3% річних; 401874,57 грн втрат від інфляції та 209540,32 грн перевищення договірних величин споживання електричної енергії, всього на суму 987745,40 грн, за договором про постачання електричної енергії від 15.01.2014 № 46/16, посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині величин споживання електроенергії та зобов'язань з повної та своєчасної оплати її вартості, приписи статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив в частині стягнення збитків від інфляції та 3% річних, також просив суд зменшити розмір стягуваної пені до 80000 грн та розмір плати за перевищення договірних величин до 100000 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.02.2016 (суддя Васильєва Л.І.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 170000 грн пені, 40471,49 грн - 3% річних, 401874,57 грн - інфляційних, 110000 грн перевищення договірних величин споживання електричної енергії та 14816,19 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 (судді: Поліщук Л.В. - головуючий, Будішевська Л.О., Туренко В.Б.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду змінити в частині стягнення боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії; стягнути з відповідача борг за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 209540,32 грн. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди в порушення статей 26, 27 Закону України "Про електроенергетику" статей 230, 231, 233 Господарського кодексу України не врахували, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії є не неустойкою в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України та штрафною санкцією в розумінні статті 230 Господарського кодексу України, а є окремим видом санкцій, розмір якої неможливо зменшити в порядку пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі.

Представники відповідача у відзивах та усно у судовому засіданні заперечили доводи касаційної скарги, просили суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 15.01.2014 Публічним акціонерним товариством "Миколаївобленерго" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв укладено договір про постачання електричної енергії № 46/16, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 16513,4 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об'єкту споживача визначається додатком №8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін". Приєднана потужність у точках підключення становить 22252,62 кВт. Пунктом 2.1 договору встановлено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 9.4 договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2014 року. Договір може бути продовженим на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Договір може бути розірваним і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Умовами пункту 4.2.1 договору сторони передбачили відповідальність споживача: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Пунктом 4.2.2 договору № 46/16 від 15.01.2014 також передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним споживання 50000 кВт.г і більше.

Пунктами 1, 3 додатку № 10 до договору сторони передбачили, що розрахунковим вважається період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника. Рахунок на оплату за фактично використану за розрахунковий період електричну енергію має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

За змістом пункту 6 додатку № 10 рахунки на оплату перевищення договірної величини споживання електричної енергії мають бути оплачені відповідачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Суди також встановили, що відповідач в порушення умов договору оплату за спожиту електроенергію з січня по грудень 2014 року здійснював несвоєчасно, що підтверджується наданими позивачем рахунками, актами використання електричної енергії, актами приймання-передавання товарної продукції за вказані періоди; крім того, відповідач допустив перевищення договірних величин споживання електроенергії на 169531 кВТ.год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на свою користь пені в розмірі 335859,02 грн., 3% річних у розмірі 40471,49 грн. та 401874,57 грн інфляційних, а також вартість перевищення договірних величин електроенергії за квітень 2014 року у сумі 209540,32 грн.

Задовольняючи позов в частині повного стягнення річних та інфляційних та часткового стягнення пені та вартості перевищення договірних величин електроенергії місцевий господарський суд врахував погашення відповідачем суми основного боргу та вказав, що нарахування та стягнення річних та збитків від інфляції в значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, натомість розмір нарахованих до стягнення пені та перевищення договірних величин споживання електричної енергії не є співрозмірним з можливими негативними наслідками, в зв'язку з чим зменшив їх розмір на 50 % відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду, вказавши, що двократна вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною є санкцією та видом господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері господарювання у розумінні статті 230 Господарського кодексу України, яка може бути зменшена у порядку статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія відзначає, що у відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії; пунктом 1.3 ПКЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 8.1 та підпунктом 2 пункту 10.2 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.