Постанова ВГСУ від 05.07.2016 року у справі №908/6130/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 908/6130/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кривда Д.С., Борденюк Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 908/6130/15 господарського суду Запорізької областіза позовомвідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"доЗапорізького державного підприємства "Радіоприлад"прозобов'язання виконати вимоги ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 7.9 та п.п. 3 п. 10.2 Правил користування електричною енергією, за участю представників позивача: Білич Н.С., відповідача: Денисюк О.С., В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", в якому просило зобов'язати відповідача виконати вимоги ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 7.9, п.п. 3 п. 10.2 Правил користування електричною енергією, тобто повністю припинити споживання електричної енергії та надати доступ для проведення пломбування електроустановок підприємства у відключеному стані.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.01.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача надати безперешкодний доступ представників позивача до електроустановок Запорізького державного підприємства "Радіоприлад". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повністю припинити споживання електричної енергії.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами обох інстанцій, між позивачем (електропостачальною організацією) та відповідачем (споживачем) 01.05.1998 укладено договір на користування електричною енергією № 99, відповідно до умов якого електропостачальна організація зобов'язується відпускати електричну енергію за врегульованими тарифами відповідно до умов договору, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату спожитої електричної енергії та виковувати інші умови договору.

Відповідно до п. 2.2.1 договору споживач зобов'язується оплачувати спожиту електричну енергію та потужність, а також здійснювати інші платежі за розрахунковий період виключно у грошовій формі, відповідно до діючих у цей період тарифів, індексу цін та умов договору.

Згідно з п. 2.2.9 договору, споживач зобов'язується забезпечити у будь-який час доби безперешкодний доступ представників електропостачальної організації до систем та приладів обліку, приладів вимірювання потужності та якості електроенергії, а також для здійснення контролю за встановленими електропостачальною організацією режимами споживання електроенергії та потужності та для здійснення інших робіт, визначених "Положенням про Держенергоспоживнагляд".

За умовами п. 8.2 договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, згідно зі ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" та інших норм діючого законодавства.

Розділом 10 договору сторони передбачили, що останній укладається на строк до 31.12.1998 та набирає чинності з моменту його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення цього строку жодною із сторін не буде заявлено про відмову від договору або його перегляд.

Як зазначає позивач, станом на 01.12.2015 у відповідача існує непогашена заборгованість за активну електроенергію в розмірі 14 097 889, 58 грн. (за період з вересня 2012 по листопад 2015 року) та за послуги з компенсації з перетікання реактивної електроенергії в сумі 78 548, 60 грн. (за період з липня по листопад 2015 року) та стягнуті за рішенням суду інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 1 743 055, 61 грн.

Факт існування заборгованості не заперечується відповідачем.

Позивачем 16.09.2015, 19.10.2015 та 17.11.2015 складено акти, у яких зазначено про відсутність оплати виставлених рахунків за електроенергію, повідомлено відповідача про припинення постачання електричної енергії та про необхідність надання доступу представникам позивача для опломбування електроустановок підприємства у відключеному стані.

В подальшому, у зв'язку з ненаданням відповідачем допуску на територію підприємства, 22.09.2015, 26.10.2015 та 23.11.2015 позивачем складено "Акти про недопуск", у яких зазначено, що представник позивача не був допущений до електроустановок відповідача для виконання своїх службових обов'язків з опломбування відключеного електрообладнання.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог позивача щодо відключення електропостачання та ненаданням допуску представникам позивача для здійснення опломбування електроустановок державного підприємства "Радіоприлад" у відключеному стані, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з їх недоведеності та необґрунтованості. Крім цього, судом першої інстанції зазначено про недоведеність позивачем наявності порушеного права, яке б підлягало судовому захисту у обраний ним спосіб, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та постановляючи нове - про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача надати безперешкодний доступ представників позивача до електроустановок Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач неодноразово звертався до відповідача з актами (попередженнями) від 16.09.2015, 19.10.2015 та 17.11.2015, в яких зазначав про відсутність оплати виставлених рахунків за електроенергію та про необхідність надання доступу представникам позивача для опломбування електроустановок у відключеному стані, які відповідачем залишені без виконання та без належних на те підстав, в порушення умов п. 2.2.9 договору № 99 від 01.05.1998 не було допущено представника позивача до електроустановок споживача для виконання своїх службових обов'язків з опломбування відключеного електрообладнання, що підтверджується актами про недопуск від 22.09.2015, 26.10.2015 та 23.11.2015, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (далі - Правил), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до п. 7.9 Правил споживач, рівень споживання електричної енергії якого за заборгованість з оплати за електричну енергію обмежено до рівня аварійної броні електропостачання та який не здійснює поточну оплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, зобов'язаний протягом терміну, передбаченого актом екологічної, аварійної та технологічної броні, обмежити споживання електричної енергії на власні потреби до рівня екологічної броні або повністю припинити споживання електричної енергії у разі відсутності в акті визначеного у встановленому порядку рівня екологічної броні.

На підставі ч. 9 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити у разі відсутності такої.