ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2014 року Справа № 914/1571/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Могил С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Прикарпатбуд" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 року у справі № 914/1571/13 за позовом Дрогобицької міської ради до Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради та публічного акціонерного товариства "Прикарпатбуд" про визнання додаткових договорів недійсними,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсними додаткових договорів від 24.10.2008 року № 1 та № 2 до договору від 26.06.2008 року № 87 про закупівлю робіт за державні кошти, укладених між ними, у зв'язку з суперечністю вимогам закону щодо заборони змінювати істотні умови договору про закупівлю після його підписання сторонами.
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2013 року позов задоволено та визнано недійсними додаткові договори від 24.10.2008 року № 1 та № 2 до договору від 26.06.2008 року № 87, укладені між Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради та відкритим акціонерним товариством "Прикарпатбуд".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2013 року, зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У листопаді 2013 року Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради звернувся до господарського суду Львівської області з заявою про роз'яснення рішення суду першої інстанції від 19.06.2013 року та просив роз'яснити з якого моменту додаткові договори від 24.10.2008 року № 1 та № 2 до договору від 26.06.2008 року № 87, укладені між відповідачами, визнані недійсними.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.01.2014 року (суддя Ділай У.І.) заяву Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради задоволено та судом роз'яснено, що визнані недійсними рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2013 року додаткові договори від 24.10.2008 року № 1 та № 2 до договору № 87 від 26.06.2008 року, укладені між Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради та ВАТ "Прикарпатбуд" в силу приписів ст. 236 ЦК України та ст.207 ГК України вважаються недійсними з моменту їх укладення.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 року (судді Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ "Прикарпатбуд" вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними ухвалу та постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким додаткові договори від 24.10.2008 року № 1 та № 2 до договору № 87 від 26.06.2008 року визнати недійсними на майбутнє.
Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходили.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 05.06.2014 року.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок судів обох інстанцій про роз'яснення рішення господарського суду щодо визнання недійсними додаткових угод з моменту їх укладення обґрунтовано вимогами ст. 236 ЦК України та ст. 207 ГК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту.
Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.
Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
У п. 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" зазначено, що здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не змінене й не скасоване на момент звернення по його роз'яснення.
Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2013 року визнано недійсними додаткові договори від 24.10.2008 року № 1 та № 2 до договору від 26.06.2008 року № 87, укладені між Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради та ВАТ "Прикарпатбуд" у зв'язку з їх укладенням всупереч вимог закону, оскільки зазначеними додатковими договорами передбачалося виконання робіт за ціною, вищою ніж встановлено основним договором, який укладено за результатом процедури закупівель робіт за державні кошти, а тому такі додаткові договори не можуть визнаватися недійсними на майбутнє.
При цьому в ухвалі господарського суду Львівської області від 13.01.2014 року правомірно зазначено, що момент недійсності правочину визначено положеннями ст. 236 ЦК України, ст. 207 ГК України.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).
За змістом ч. 3 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.
Вищий господарський суд України вважає, що здійснюючи роз'яснення резолютивної частини судового рішення, суд першої інстанції не вносив змін до рішення по суті, надане ним роз'яснення стосується тих питань, які були предметом судового розгляду, та правильно виходив з того, що додатковими договорами, визнаними судовим рішенням недійсними, було внесено зміни до договору закупівлі робіт за державні кошти щодо збільшення обсягів робіт та їх вартості.
Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погодився й апеляційний господарський суд, прийнята в межах повноважень, визначених ст. 89 ГПК України у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.
Сервіси для юристів