ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2017 року Справа № 911/2285/16
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді суддів Корсака В.А., Данилової М.В. Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 23.01.2017у справі № 911/2285/16 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЕКО ЛЮКС"доДержавного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"провизнання права користування
в судовому засіданні взяли участь представники :
- позивачаГлущенко З.В.- відповідачаБаришенко С.В.
В С Т А Н О В И В:
У липні 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕКО ЛЮКС" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" про визнання права користування земельною ділянкою.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2016 (суддя Кошик А.Ю.), позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду, Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" оскаржило його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Яковлєва М.Л.), Державному підприємству "Клавдієвське лісове господарство" відмовлено у відновленні пропущеного процесуального строку, апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 (головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Яковлєва М.Л.), Державному підприємству "Клавдієвське лісове господарство" відмовлено у відновленні пропущеного процесуального строку, апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на розгляд до апеляційного господарського суду для розгляду по суті.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач не погоджується із доводами скаржника і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
У зв'язку з перебуванням судді Швеця В.О. на лікарняному, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Сибіга О.М. для розгляду даної справи (протокол від 10.03.2017).
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, підставою повернення апеляційної скарги Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" став висновок суду апеляційної інстанції про те, що апеляційна скарга подана відповідачем після закінчення строку, встановленого для її подання, без поважних причин пропуску.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції зробивши такий висновок, при цьому не дослідив обставин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надав правової оцінки відповідним доводам апелянта. З цього приводу колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до частини третьої статті 129 Конституції України однією з основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною третьою статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (частина перша статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульовано статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Таким чином, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити та зробити вмотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 30.06.2009 у справі № 05-6-48/851 (05-5-45/1432) та від 16.01.2007 у справі № 2/103.
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний господарський суд не надав належної оцінки обставинам, які спричинили пропуск строку на апеляційне оскарження апелянтом та не зробив вмотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, що призвело до порушення судом норм процесуального права.
Сервіси для юристів