Постанова ВГСУ від 05.04.2017 року у справі №904/11221/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 904/11221/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 року у справі № 904/11221/15 за позовом державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 53 011,28 грн., пені в сумі 94 850,29 грн. та 3% річних у сумі 11 694,58 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати послуг за договором від 25.07.2013 року № 391П-2013/2360.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016 року попередні судові рішення було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року (суддя Петренко І.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 94 850,29 грн. пені, 11 690,48 грн. 3 % річних; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 року (судді: Вечірко І.О., Кузнецов В.О., Науменко І.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного суду є законною і підлягає залишенню без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву до неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 25.07.2013 року між позивачем (Порт) та відповідачем (Вантажовласник) було укладено договір № 391П-2013/2360 про надання послуг з перевалки через ДП "СМП "Октябрьск" (назву змінено на ДП "Стивідорна компанія "Ольвія") вантажів, що належать Вантажовласнику та надходять в Порт для відправки на експорт/імпорт, транзит.

За п. 1.3 договору варіанти вантажних операцій, супутніх послуг, їх вартість, обсяг робіт та ін., щодо вантажів окремої номенклатури, наводяться в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1.9 договору виходячи із своїх можливостей Порт, за заявками Вантажовласника, може виконувати додаткові роботи і надавати послуги, пов'язані з перевантаженням вказаного вантажу. Оплата додаткових робіт і послуг, використаних при цьому матеріалів, проводиться згідно з п.п. 3.4., 3.5. договору на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 2.2.7 договору Вантажовласник організовує завезення експортного вантажу в Порт тільки після письмового підтвердження Порту про приймання вантажу. Забезпечує надходження в Порт вантажу в вагонах очищених від раніше перевезених вантажів.

У відповідності до п. 2.2.16 договору Вантажовласник забезпечує розкредитування вантажу, приймання від залізниці накладних і здійснює всі розрахунки, пов'язані з перевезенням вантажу залізницею та користуванням залізничними вагонами. Відповідальність за простій вагонів на станції регулює Вантажовласник.

Пунктом 3.3 договору визначено, що при наданні Портом додаткових послуг, не обумовлених цим договором і додатками до нього, Вантажовласник оплачує їх вартість протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт.

За п. 3.4 розрахунки за виконані Портом роботи за цим договором Вантажовласник здійснює за рахунками Порту банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок Порту протягом 15-ти календарних днів з дати підписання коносамента. Оплата вважається здійсненою, якщо грошові кошти надійшли на поточний рахунок Порту.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що оригінали рахунків, що виставляються Портом, Вантажовласник зобов'язаний отримати в бухгалтерії Порту протягом 3-х банківських днів після закінчення надання послуг Портом.

Відповідно до п. 3.6. договору датою виконання робіт (надання послуг) для Вантажовласника є дата підписання коносаменту (штурманської розписки, накладної) та акта виконаних робіт - при відвантаженні вантажів із Порту на морський (річковий) транспорт.

У п. 5.1 договору визначено, що за порушення Вантажовласником строків оплати, вказаних в цьому договорі, Порт має право стягнути з Вантажовласника пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла на період заборгованості.

Позивач вважає, що відповідачем були порушені строки виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт (наданих послуг) на підставі договору згідно з виставленими рахунками від 02.05.2015 року №365, від 05.05.2015 року №366, від 17.05.2015 року №385, від 26.05.2015 року №394, від 27.05.2015 року №400, від 29.05.2015 року №403, від 31.05.2015 року №432, від 31.05.2015 року №433, від 03.06.2015 року №431, від 04.06.2015 року №439, від 05.06.2015 року №477, від 06.06.2015 року №449, від 08.06.2015 року №453, від 14.06.2015 року №467, від 14.06.2015 року №474, від 14.06.2015 року №466, від 30.06.2015 року №502, від 01.07.2015 року №536, за прострочення якого нараховані пеню та 3% річних.

Крім того, відповідачем не було оплачено додаткові послуги за рахунками від 30.06.2015 року № 541 на суму 34 889,64 грн. за користування вагонами та охорону вантажу внаслідок затримки при перевезенні експортно-імпортних вантажів, а також № 542 на суму 18 121,64 грн., виставлений відповідачу як штраф в сумі 467,20грн. за неочищені вагони, очищення яких повинно здійснюватися відповідачем відповідно до пункту 2.2.7. Договору та невиконання плану вивантаження в сумі 17654,44грн., що підтверджується накопичувальними картками залізниці № 0406870 від 04.06.2015 року та №12060906 від 12.06.2015 року, актами загальної форми №6774 від 24.04.2015 року та №6795 від 26.04.2015 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Порту до Вантажовласника про стягнення заборгованості, пені та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати наданих послуг на підставі договору.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у стягненні заборгованості за рахунками від 30.06.2015 року № 541 на суму 34889,64 грн. та від 30.06.2015 року № 542 на суму 18121,64грн. виходили з того, що зазначені суми не є заборгованістю за додаткові послуги, не обумовлені укладеним між сторонами договором, до вказаної заборгованості не застосовуються положення пункту 3.3 договору.