Постанова ВГСУ від 05.04.2016 року у справі №904/8480/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року Справа № 904/8480/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Рогач Л.І. - доповідачасуддів :Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016у справі№ 904/8480/15 господарського судуДніпропетровської областіза позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Альянс -Інвест"провизнання права користування, усунення перешкод в користуванні орендованим майномза участю представників: позивачаОСОБА_5 -представ. дов. від 28.10.2015; ОСОБА_6 -представ. дов. від 02.11.2015;відповідача третьої особиЛюта В.В.- представ. дов. від 06.11.2015; не з'явився

ВСТАНОВИВ:

22.09.2015 фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про усунення перешкод у користуванні орендованим майном шляхом визнання за собою права на оренду відповідно до умов договору оренди нежитлових приміщень № 91001/2 від 01.04.2011, укладеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Приватним підприємством "Альянс-Інвест". Позовні вимоги мотивовані переходом до відповідача відповідно до статті 770 Цивільного кодексу України в порядку правонаступництва прав та обов'язків за чинним договором оренди, укладеним попереднім власником нежитлових приміщень, правомірністю користування позивача орендованим майном. Порушення права позивача вбачається з наявності рішення суду та виданого на його виконання наказу про зобов'язання позивача передати орендоване приміщення відповідачу. При цьому позивач наголосив, що інший договір оренди нежитлового приміщення від 01.05.2014 ним було підписано помилково, а підписання акта прийому-передачі майна за цим договором мало формальний характер, позаяк докази повернення майна за попереднім договором відсутні.

Відповідач у відзиві заперечив проти позовних вимог та вказав, що орендні відносини між ним та позивачем відсутні, оскільки договір оренди № 91001/2 від 01.04.2011 припинив свою дію з огляду на укладення договору оренди від 01.05.2014, а договір оренди від 01.05.2014 розірвано за рішенням суду від 09.06.2015 по справі № 904/2981/15. Встановлені судовим рішенням обставини незаконного використання орендованого приміщення позивачем не підлягають повторному доказуванню відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України. У додаткових поясненнях відповідач також вказав на неналежний спосіб захисту права, обраний позивачем, вказав, що передача майна попереднього власника у володіння та користування іншій особі всупереч порядку, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є порушенням наслідків визнання боржника банкрутом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2015 (суддя Кеся Н.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовленою.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 (судді: Орєшкіна Е.В. - головуючий, Герасименко І.М., Широбокова Л.П.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 право на оренду нежитлового приміщення загальною площею 361 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, за договором оренди нежитлового приміщення № 91001/2 від 01.04.2011, укладеного між Приватним підприємством "Альянс-Інвест" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, на строк з 28.02.2014 по 28.01.2017; в решті позову відмовлено; розподілено судові витрати.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову у даній справі та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовано доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: неправильно застосовано статті 204, 629, 764 Цивільного кодексу України, не застосовано статтю 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 16, 19, 530, 763 Цивільного кодексу України внаслідок чого помилково визначено факт пролонгації договору оренди з наймодавцем-банкрутом, щодо якого договір не може бути продовженим в силу закону, суд помилково дійшов висновку про можливість існування одночасно двох договорів оренди між тими ж сторонами щодо одного того ж самого об'єкта, що суперечить також умовам договору від 01.05.2014; дії позивача мають ознаки зловживання правом, бо спрямовані не на захист порушеного права, а на зупинення виконавчих дій щодо виселення позивача з належного відповідачу нежитлового приміщення на підставі чинного судового рішення.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу повністю заперечив її доводи та вказав на обґрунтованість і законність постанови апеляційного господарського суду.

Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що Приватним підприємством "Альянс-Інвест" (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладений договір оренди нежитлових приміщень № 91001/2 від 01.04.2011, відповідно до умов якого орендодавець передає належне йому на праві власності, а орендар приймає за плату в оперативну оренду нежитлові приміщення: магазин загальною площею 361 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, строком на 35 календарних місяців. Передача приміщення в оренду здійснюється на підставі Акта приймання-передачі (пункт 2.1 договору). Договір від 01.04.2011 вступає в силу з дня його підписання та діє до 28.02.2014 (пункт 6.1 договору).

Актом приймання-передачі приміщення від 01.04.2011 підтверджується передача Приватним підприємством "Альянс-Інвест" фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 об'єкту оренди за договором від 01.04.2011.

Суд також встановив, що в силу прямої вказівки статті 764 Цивільного кодексу України договір оренди від 01.04.2011 поновлено на той самий строк, який був встановлений цим договором, за відсутності протягом одного місяця після 28.02.2014 заперечень орендодавця.

Згідно з даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на 22.02.2016 Приватне підприємство "Альянс-Інвест" припинено 12.02.2016, номер запису 14801170018045736.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 19635337 від 27.03.2014 Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" стало власником нежитлового приміщення, приміщення 1а в літ. А-2 на І поверсі поз. 1-7, ґанок "а", за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 370,6 кв. м.; доказом на підтвердження права власності є Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, серія та номер: реєстр № 922/ВТТ № 350407, видане 27.03.2014.

Місцевий господарський суд вказав, що за відсутності у договорі оренди від 01.04.2011 відповідного застереження, відповідач з 27.03.2014 є правонаступником прав та зобов'язань орендодавця Приватного підприємства "Альянс-Інвест" за цим договором.

Разом з тим 01.05.2014 Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (орендодавець) та фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення № 0105-1 від 01.05.2014, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове користування в нежитловій будівлі літ.А-2 на 1 (першому) поверсі нежитлове приміщення 1а поз.1-7 та ґанок "а" , загальною площею 370,6 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, для здійснення видів діяльності орендаря, а орендар, в свою чергу, зобов'язався вносити плату за користування приміщенням.

Строк оренди приміщення встановлюється з 01.05.2014 по 31.07.2014 (пункт 1.5 договору).

Відповідно до пункту 2.1.1 договору від 01.05.2014 орендодавець зобов'язаний надати 01.05.2014 року приміщення орендарю за актом прийому-передачі (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору, в якому вказується технічний стан приміщення та інженерного устаткування в момент передачі приміщення в оренду.

Сторони підписали акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.05.2014, за змістом якого Публічне акціонерне товариство "УКРСИББАНК" передав, а фізична особа - підприємець ОСОБА_4 прийняла нежиле приміщення: магазин загальною площею 370,6 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

З матеріалів справи вбачається, що у справі № 904/2981/15 Господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення від 09.06.2015 про виселення фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з нежитлової будівлі літ. А-2 на 1 (першому) поверсі нежитлового приміщення 1а поз. 1-7 та ганок "а", загальною площею 370,6 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язав її передати Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" нежитлове приміщення 1а поз. 1-7 та ґанок "а" загальною площею 370,6 кв. м. з нежитлової будівлі літ. А-2 на 1 (першому) поверсі, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, підписати з Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" акт прийому-передачі приміщення згідно з умовами договору оренди нежитлового приміщення № 0105-1 від 01.05.2014.

Зазначене вище рішення оскаржено в апеляційному порядку та не набрало чинності на час вирішення спору в даній справі.

З аналізу умов наявних у матеріалах справи договорів оренди, які не визнавалися недійсними в судовому порядку, місцевий господарський суд дійшов висновку про одночасне існування між сторонами кількох орендних правовідносин за тим самим об'єктом оренди із різницею в орендній платі, строках оренди, умов припинення договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що умовами договору оренди від 01.05.2014 сторони змінили умови оренди у спірних правовідносинах, що виникли та існували за договором оренди цього ж майна від 01.04.2011, при цьому питання правомірності чи неправомірності вимог відповідача щодо виселення позивача зі спірного приміщення вирішується в судовому порядку в іншій справі, а в діях виконавчої служби з виконання судового рішення у іншій судовій справі щодо виселення позивача не вбачається вчинення відповідачем дій з перешкоджання використання спірного об'єкта позивачем, що мали б ознаки неправомірності.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції додатково з'ясував, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 по справі № 904/2981/15 залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2015, якою також встановлено, що строк дії договору закінчився 31.10.2014 року.