ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2016 року Справа № 5024/1350/2011 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Чернова Є.В.- головуючого, Корнілової Ж.О., Овечкіна В.Е.за участю представників: від прокурора: від позивача: від відпоівдача 1: від відповідача 2: від третьої особи 2: розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 Першого заступника прокурора Одеської областіна постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 січня 2016 рокуу справі№ 5024/1350/2011 господарського суду Херсонської областіза позовомПрокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо за участю третіх осіб: про 1.Дочірнього підприємства "Санаторій "Гопри" ЗАТ лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 2.Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 1.Херсонського державного бюро технічної інвентаризації 2.Федерації професійних спілок України визнання права власності та витребування майна В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.09.2015 р. (суддя Немченко Л.М.) у задоволені позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги прокурором Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України заявлені у 2011 році поза межами строків позовної давності.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 р. (судді: Філінюка І.Г., Богатиря К.В. Аленіна О.Ю.) рішення господарського суду Херсонської області від 29.09.2015 р. залишено без зміни.
Прокурор в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення ст.ст. 256, 261, 267, 391 ЦК України, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову, позов прокурора задовольнити.
Прокурор доводить, що судами не прийнято до уваги правову позицію, вкладену у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», відповідно до якої, позовна давність не може поширюватись на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Власник може звернутися з позовом про витребування майна із незаконного володіння у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав, з урахуванням правил про набувальну давність, передбачених ст. 344 ЦК України.
Судами безпідставно не прийнято до уваги, що спірний об'єкт станом на 24.08.1991 знаходився не у власності, а лише у віданні Федерації незалежних профспілок України, тому під час створення ПАТ «Укрпрофоздоровниця» майно, що передавалось до статутного капіталу товариства, не переходило у його приватну власність, а залишалось і залишається у власності держави. Передача майна у відання не є тотожною передачі майна у власність з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно. Правовідносини щодо права власності у даному спорі є безстроковими та продовжують існувати.
Слід зазначити, що у постанові Вищого господарського суду України від 26.02.2015 у справі № 5024/1928/2011, якою залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 про задоволення позову прокурора Голопристанського району в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Голопристанської міської ради від 22.01.2003р. № 16 «Про видачу свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна - будівлі і споруди санаторію «Гопри» ЗАТ ЛОЗ «Укпрофоздоровниця» та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ЦК України визначено правові підстави зміни права власності на майно, пов'язані з дією законодавчих положень у часі.
Судом порушено ст. 35 ГПК України відповідно до яких, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь та самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Оскільки у даному випадку судом вже встановлено підстави та час порушення права позивача у справі № 5024/1928/2011 відносно спірного майна, то судами попередніх інстанцій безпідставно прийнято до уваги доводи відповідачів про сплив строку позовної давності.
Не заслуговують на увагу посилання судів попередніх інстанцій на те, що Фонд державного майна України дізнався про порушення свого права при вирішенні справи №137/7, адже предметом позовних вимог у цій справі було визнання недійсними установчих документів товариства «Укрпрофоздоровниця», а не законність володіння будівель та споруд санаторію «Гопри».
Крім того, прокурор вважає необгрунтованим твердження судів, що початок перебігу строку позовної давності почався у 1996 році з моменту складання переліку лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України до якого було включено спірний санаторій «Гопри», оскільки спірне майно фактично вибуло із державної власності набагато пізніше на підставі рішення виконкому Голопристанської міської ради від 22.01.2003 № 16 «Про видачу свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна - будівлі і споруди санаторію «Гопри» ЗАТ ЛОЗ «Укрпрофоздоровниця». Вказане рішення визнано недійсним у судовому порядку у господарській справі № 5024/1928/2011 за позовом прокурора.
При зверненні до суду з позовом прокурором наголошувалось на тому, що про існування спірних правовідносин як прокурору, так і Фонду державного майна України, стало відомо лише у червні 2011 року при проведенні перевірки з питань додержання вимог законодавства при відчуженні майна Федерації профспілок України.
При цьому прокурор доводить, що позовна давність за позовними вимогами до ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця» про визнання права власності та витребування майна розпочинає свій перебіг від часу, коли позивач дізнався про те, що річ перейшла у чуже незаконне володіння, а також про особу порушника. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що держава в особі Фонду державного майна України дізналася про порушника свого права власності (ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця») до моменту подання позову, оскільки про факт одержання ЗАТ ЛОЗ «Укрпрофоздоровниця» на підставі рішення виконкому Голопристанської міської ради від 22.01.2003 №16 свідоцтва про право власності на спірний об'єкт, Фонду державного майна України до проведення прокуратурою перевірки у 2011 році, відомо не було.
ДП "Санаторій "Гопри" проти доводів скарги заперечує, вважає, що доводи прокурора та позивача про те, що їм стало відомо про порушення майнових прав держави у 2011 р. спростовуються встановленими обставинами, а саме рішенням Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997 р. у справі № 137/7, судова практика Верховного Суду України свідчить, що строк позовної давності повинен обчислюватися з дати, коли позивачу стало відомо про порушення його права, а не з моменту, коли про порушення права стало відомо прокурору, тому вважає висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності вірними, просить оскаржувані рішення та постанову залишити без зміни, а в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у відзиві з доводами касаційної скарги не погоджується, вважає, що судами вірно застосовано позовну давність, оскільки про порушення свого права позивач був обізнаний ще в 1996 р., просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення та постанову у справі залишити без зміни.
Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України суду з позовними вимогами щодо визнання права на частину будівель та споруд санаторію "Гопри" та витребування цього майна із незаконного володіння відповідача.
Судом встановлено, що на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати, Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 01.05.1960 Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.
Зазначене майно передавалось на підставі переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів згідно додатку № 1 до постанови від 23.04.1960 № 606, до якого увійшов санаторій "Гопри", розташований у м. Гола Пристань Херсонської області.
Пунктом 2 цієї постанови передбачена передача майна профспілковим організаціям у відання.
Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506 було введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.
Відповідно до Статуту професійних спілок СРСР, затвердженого постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987, професійні спілки являлись загальносоюзною громадською організацією, до складу якої входили республіканські ради, у тому числі й Укрпрофрада.
На підставі установчого договору від 04.12.1991 Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України було створене ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", зареєстроване рішенням виконавчого комітету Ленінської райради м. Києва № 971 від 23.12.1991. При цьому, вкладом Федерації профспілок України були основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350грн., що становить 92,2% розміру статутного фонду. До переліку переданого у власність ЗАТ майна ввійшов і спірний об'єкт санаторію "Гопри".
В подальшому правонаступником ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" стало ПАТ ЛОЗ ПУ "Укрпрофоздоровниця".
Сервіси для юристів