Постанова ВГСУ від 05.02.2026 року у справі №404/6535/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 404/6535/19

провадження № 51-3899 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12019120020004567 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК та засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 (з 09 лютого 2023 року ОСОБА_9 ) 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до встановлених місцевим судом фактичних обставин, ОСОБА_7 14 червня 2019 року приблизно о 19:00, перебуваючи на дитячому майданчику неподалік приміщення Поліклінічного відділення № 5, що на вул. Попова 9-Б, в ході словесного конфлікту з неповнолітнім ОСОБА_8 (з 09 лютого 2023 року ОСОБА_9 ) завдав останньому один удар кулаком правої руки в живіт, чим завдав йому фізичного болю не спричинивши тілесних ушкоджень.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 лютого 2025 року - без змін.

Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 ставить питання про зміну вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що ОСОБА_7 підлягав звільненню від покарання без визначення його виду та розміру, незважаючи на це місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, допустив неправильне тлумачення положень статей 49, 74 КК оскільки приймаючи відповідне рішення, призначив ОСОБА_7 покарання у виді штрафу, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене, просить виключити з оскаржуваних судових рішень посилання на призначення ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що місцевий суд не надав належної оцінки його показанням та зауваженням, неправдивим та суперечливим показанням потерпілого та свідків, які не підтверджуються висновком судово-медичної експертизи. Крім того, незважаючи на вказівки суду апеляційної інстанції, місцевий суд не усунув порушень під час вирішення цивільного позову. До того ж, під час зміни обвинувачення безпідставно вказано іншу дату події, а саме 14 червня 2019 року замість 15 червня 2019 року, що є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, на що суд уваги не звернув.

Вказує, що докази, досліджені під час судового розгляду збиралися щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а не ч. 1 ст. 126 КК, також експертиза проводилися щодо визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, яких фактично встановлено не було, а з обставин справи вбачається, що потерпілий госпіталізований не був.

Від учасників судового провадження заперечень на зазначені вище касаційні скарги не надходило.

Позиції учасників судового провадження