Постанова ВГСУ від 05.02.2015 року у справі №915/1121/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 915/1121/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

на постанову та на постановугосподарського суду Миколаївської області від 30.07.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014

у справі№ 915/1121/14 господарського суду Миколаївської області за заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський ДІПРОМІСТ" провизнання банкрутомліквідаторШибко О.Л.в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Райффайзен банк Аваль"Костюк К.О.ЛіквідаторТзДВ "Миколаївський ДІПРОМІСТ" Шибко О.Л.В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.07.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський ДІПРОМІСТ" (далі - ТзДВ " Миколаївський ДІПРОМІСТ ") за процедурою, передбаченою ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI, далі - Закон).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 30.07.2014 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Шибка Олександра Леонідовича.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 постанову господарського суду Миколаївської області від 30.07.2014 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 30.07.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014, провадження у справі припинити.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), ст.104 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 95 Закону, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з частин 1, 6 статті 16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, за наслідками проведення якого виноситься ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в підготовчому засіданні перевірено наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст.95 Закону, судом встановлено обставини дотримання ліквідаційною комісією порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Ухвала підготовчого засідання не оскаржувалась та відповідно набрала законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що боржник припинив свою діяльність, його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів в повному обсязі, ліквідаційний баланс боржника станом на 10.07.2014 свідчить про недостатність у боржника оборотних та необоротних активів для задоволення вимог кредиторів, за рахунок дебіторської заборгованості також неможливо погашення зобов'язань боржника, проведення процедури санації недоцільне, оскільки підприємство не здійснює підприємницької діяльності.

Таким чином, судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справах доказах встановлена неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед визнаними боржником кредиторами.

Доводи заявника касаційної скарги про недоведеність обставин неспроможності боржника з огляду на наявність у боржника нерухомого майна, за рахунок якого можна погасити визнані боржником кредиторські вимоги не приймається до уваги колегією суддів з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами проведеної інвентаризації, на підставі первинних матеріалів бухгалтерської звітності станом на 03.07.2014 був складений акт від 10.07.2014 №1/34, згідно з яким майна (будь-яких матеріальних цінностей), які б належали ТзДВ "Миколаївський ДІПРОМІСТ", не виявлено.

На підтвердження відсутності майна, боржником надані витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №24080297, №24077481 від 10.07.2014 та довідка боржника від 08.07.2014 №1-2, яка складена станом на 03.07.2014.

Також в матеріалах справи міститься рішення Центрального районного суду м. Миколаєва по справі №490/2801/14 від 05.05.2014, яким витребувано із володіння ТзДВ "Миколаївський ДІПРОМІСТ" нежитлові приміщення загальною площею 1010,8 кв.м. в будівлі літ А-5, за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення загальною площею 740,7 кв.м. в будівлі літ А-5, за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_2.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №814/1801/14 від 25.07.2014, якою визнано незаконним та скасоване рішення реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 м. Миколаєва за ОСОБА_4, також підтверджується, що вищезазначене нерухоме майно не належало на праві власності боржнику на час звернення останнього до господарського суду з заявою про визнання його банкрутом.

Враховуючи наявні у справі докази, судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зроблено висновок, що на дату винесення постанови господарського суду Миколаївської області від 30.07.2014 про визнання ТзДВ "Миколаївський ДІПРОМІСТ" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури будь яких докази, які б свідчили про наявність у боржника рухомого та нерухомого майна в матеріалах справи відсутні.