Постанова ВГСУ від 05.02.2014 року у справі №920/1079/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 920/1079/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П. Губенко Н.М., Іванової Л.Б. (доповідач),розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецзалізпром"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2013у справі№ 920/1079/13 Господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецзалізпром"простягнення 57872,34 грн.за участю представники сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Бондаренко В.М., дов. від 13.01.2014 №2

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецзалізпром" про стягнення 57048,02 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 824,32 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.08.2013 у справі № 920/1079/13 (суддя Лугова Н.П.), позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецзалізпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика" 57048,02 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 824,32 грн. - 3% річних та 1800,37 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддів Плужник О.В., Барбашова С.В.), рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецзалізпром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 у цій справі, прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика" у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 19.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецзалізпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика" було укладено договір поставки № 10/09/1-Р (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу (замовнику) певну продукцію (товар) відповідно до специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації.

Як передбачено пунктами 7.1., 7.2. договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі. Замовник оплачує постачальнику товар по цьому договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у такому порядку:

- попередня оплата у сумі 170000,00 грн. протягом 5 календарних днів з дня підписання цього договору;

- остаточна оплата у сумі 319909,60 грн. протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем постачання повної кількості товару, що передбачена умовами цього договору.

19.10.2009 сторони узгодили специфікацію № 1 на поставку товару на загальну суму 489909,60 грн.

Також судом апеляційної інстанції з'ясовано, що 10.11.2009 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої вирішили доповнити договір специфікацією № 2; пунктом 2 вказаної додаткової угоди сторони збільшили суму договору на 152640,00 грн. та виклали пункт 6.4. договору в іншій редакції, згідно із якою загальна сума по договору становить 642549,60 грн. у тому числі ПДВ 20 % - 107091,60 грн.

10.11.2009 сторони узгодили специфікацію № 2 на поставку товару на загальну суму 152640,00 грн.

На підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання зобов'язань з поставки товару за специфікаціями № 1 від 19.10.2009 та специфікацією № 2 від 10.11.2009 позивач поставив та передав у власність відповідача товар.

Так, зокрема, відповідно до специфікації № 2 від 10.11.2009 позивач поставив та передав у власність відповідача товар відповідно до видаткових накладних на загальну суму 152640,00 грн.: № ВП-306 від 25.11.2009 на суму 26880,00 грн., № ВП-312 від 27.11.2009 на суму 44160,00 грн., № ВП-329 від 10.12.2009 року на суму 81600,00 грн.

Предметом позову у справі, з урахуванням поданих позивачем заяв про уточнення позовних вимог від 10.07.2013 та 17.07.2013, які прийняті судом, є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу у розмірі 57048,02 грн. та процентів річних у розмірі 824,32 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач у повному обсязі здійснив оплату поставленого товару за специфікацією № 1 та частково оплатив товар, поставлений за специфікацією № 2, у зв'язку із чим заборгованість відповідача становила 88632,08 грн.

Враховуючи неповну сплату відповідачем заборгованості, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов'язань № 212/2012-З від 13.12.2012, в якій просив погасити заборгованість у розмірі 88632,08 грн., яка залишена відповідачем без належного реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.

У процесі розгляду справи позивач уточнив заявлені позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 57048,02 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції за лютий - червень 2013 року та 824,32 грн. - 3% річних.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та задовольняючи заявлені позовні вимоги повністю, виходив із того, що факт поставки позивачем товару та наявності у відповідача заборгованості на загальну суму 57048,02 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання товару та двостороннім актом звірки взаєморозрахунків, однак відповідачем не виконані договірні зобов'язань стосовно оплати отриманого товару.