ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2014 року Справа № 917/1105/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Картере В.І.,суддів:Барицької Т.Л., Прокопанич Г.К.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2013та на рішеннягосподарського суду Полтавської області від 10.09.2013у справі№917/1105/13 господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк"доПублічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"простягнення 57 477 654,24 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Атаманюк Т.О., - відповідача Хозяйкіна А.Ю., Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 04.02.2014 №02-05/42 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Картере В.І., судді: Барицька Т.Л (доповідач), Прокопанич Г.К.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.09.2013 у справі №917/1105/13 (судді: Ківшик О.В., Тимощенко О.М., Мацко О.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 (судді: Бородіна Л.І., Шевель О.В., Лакіза В.В.), частково задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" (надалі позивач/банк) до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (надалі відповідач/скаржник); за рішенням з відповідача стягнуто 30 800 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 20 270 619,27 грн. заборгованості за відсотками, 1 683 452,05 грн. 3% річних за простроченим кредитом, 455 622,69 грн. 3% річних за простроченими відсотками, 117 298,93 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.
Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 57 477 654,24 грн., з яких: 30 800 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 20 270 619,27 грн. заборгованість за відсотками, 272 126,56 грн. інфляційних втрат за несплату відсотків за період з 01.09.2011 по 30.12.2011 та з 01.09.2012 по 31.01.2013, 1 688 515,07 грн. 3% річних за простроченим кредитом, 755 814,68 грн. 3% річних за простроченими відсотками за період з 04.07.2011 по 30.04.2011, 2 316 328,77 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 30.10.2012 по 30.04.2012, 1 374 249,89 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 30.10.2012 по 30.04.2013.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення відповідачем виконання зобов'язань за кредитним договором №27-08/КР від 02.04.2008 (з наступними змінами до нього).
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу, частково погодилися із обґрунтуванням позивача заявлених ним позовних вимог, з чим погоджується й суд касаційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Положеннями ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається зі ст. 193 ГК України, ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами наведених норм на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, встановивши, що:
? 02.04.2008 між сторонами у справі був укладений кредитний договір №27-08/КР, на виконання якого позивачем надано відповідачеві кредит у сумі 4 000 000,00 дол. США на умовах вказаного договору (з урахуванням змін та доповнень до нього) зі сплатою річних, розмір яких змінювався сторонами у відповідні періоди згідно з укладеними між сторонами договорами про внесення змін до кредитного договору;
? 12.02.2009 сторони уклали договір №11-09/КР, яким внесли зміни до кредитного договору №27-08/КР, зокрема, виклали наступні пункти договору у новій редакції, а саме: п. 2.1. "Банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі 61 600 000,00 грн. на умовах, передбачених цим договором та договорами про внесення змін та доповнень до нього, але для кожного виду валют ліміт кредитування не може перевищувати: 4 000 000,00 доларів США, 30 800 000,00 грн. З 31.12.2009 ліміт кредитної лінії складає 30 800 000,00 грн. та встановлюється тільки в національній валюті"; п. 2.2. "Кінцевий термін повернення кредиту - 01.07.2011"; п. 3.2. "Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки з 01.01.2011 у розмірі 16% річних";
? згідно з п. 3.4. кредитного договору №27-08/КР (з урахуванням змін, внесених пунктом 2 договору №90-11/ДЗ/КР від 21.03.2011) у випадку порушення позичальником встановленого у п.2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник (відповідач) надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 22% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2. цього договору;
Сервіси для юристів