ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2014 року Справа № 914/5/13
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши
касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів
на рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2013 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 03.12.2013 р.
у справі № 914/5/13 господарського суду Львівської області
за позовом Львівської митниці Міндоходів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будклас"
про стягнення 17 150,67 грн.
за участю представників:
Львівська митниця Міндоходів - не з'явилися;
ТОВ "Будклас" - Лісовий О.О.;
в с т а н о в и л а :
Львівська митниця звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будклас" та просила суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача 5221,31 грн. пені за порушення строків виконання робіт, 4006,35 грн. пені за недотримання строків закінчення робіт, 7282,34 грн. 3% річних та 640,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих від простроченої суми несвоєчасно освоєних коштів авансу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №252 від 11.11.2011р. на проведення робіт з реконструкції пункту пропуску "Шегині" (т-1 а.с.21-24).
Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будклас" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що:
- сума нарахованої позивачем пені за недотримання строків виконання робіт не підлягає стягненню, так як ТОВ "Будклас" не було здійснено затримки виконання грошового зобов'язання;
- до зобов'язань ТОВ "Будклас" відносилось виконання певних видів будівельних робіт, а не виконання грошових зобов'язань, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції є неправомірними (т-1 а.с.83).
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.09.2013р. замінено Львівську митницю на її процесуального правонаступника - Львівську митницю Міндоходів. Збільшені позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6 328,36 грн. 3% річних та 640,67 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позову відмовлено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що розраховуючи пеню від суми невиконаних робіт - 980 000,00 грн., позивачем не доведено, а з матеріалів справи не вбачається обов'язку підрядника виконати в липні 2012 року роботи на суму 980 000,00 грн. Поряд з тим, суд першої інстанції врахував, що мало місце продовження сторонами строків виконання робіт шляхом укладання додаткових угод із кінцевим терміном їх виконання до 16.11.2012 року. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування пені за порушення погоджених та змінених сторонами строків виконання робіт є необґрунтованим. В частині стягнення 3% річних від суми несвоєчасно використаного авансового платежу місцевий суд дійшов висновку, що днем початку їх нарахування має бути 21.07.2012р., а не 14.07.2012р., тому задовольнив позовні вимоги частково в сумі 6328,36 грн. Втрати від інфляції задоволені повністю в сумі 640,67грн. (т-2 а.с.41-45).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. рішення господарського суду Львівської області від 11.09.2013 р. скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 528,52 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т-2 а.с.77-84).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування пені в сумі 4 006,36 грн. за період з 17.11.2012 р. по 28.11.2012 р. за порушення строків закінчення робіт на суму 75 196,28 грн. За висновком суду апеляційної інстанції відсутні й підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, оскільки вони фактично заявлені позивачем не за несвоєчасне повернення авансового платежу, а за несвоєчасне його використання. Проте, за умовами договору та чинним законодавством не передбачено сплату річних та витрат від інфляції несвоєчасне використання авансового платежу.
Сервіси для юристів