ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2014 року Справа № 904/5986/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кривбастехнопром"на рішення та на постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2013у справі№ 904/5986/13господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Кривбастехнопром"доКриворізької міської ради Дніпропетровської областіпровизнання недійсним рішення від 24.01.2007 № 871 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою на вул. Каховській, 82а та передачу її в оренду для розміщення виробничих приміщень"за участю представників сторін:
позивача: повідомлений, але не з'явився;
відповідача: повідомлений, але не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 у справі №904/5986/13 (суддя Загинайко Т.В.) в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бахмат Р.М,, судді - Євстигнеєв О.С., Кощеєв І.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 у справі №904/5986/13 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.
На підставі рішення Криворізької міської ради народних депутатів від 13.03.1996 №127 ВАТ "Кривбасскульттовари" видано Державний акт на право постійного користування 1,76 га землі. Землю надано у постійне користування для розміщення виробничих приміщень.
Відповідно до п. 1.3 Статуту позивача, ПАТ "Кривбастехнопром" є правонаступником всіх майнових та інших прав і обов'язків ВАТ "Кривбасскульттовари", яке, в свою чергу, було перетворене з ОП "Культтовари".
Позивач 06.12.2006 звернувся до відповідача із заявою № 135, в якій просив в зв'язку з перейменуванням підприємства припинити право постійного користування земельною ділянкою по вул. Каховська, 82а площею 1,76 га під розміщення виробничих приміщень та надати в оренду зазначену земельну ділянку без зміни площі та мотивів користування.
Розглянувши звернення товариства, 24.01.2007 Криворізькою міською радою прийнято рішення № 871 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою на вул. Каховській, 82а та передачу її в оренду для розміщення виробничих приміщень", пунктами 1 та 2 якого, вирішено припинити ВАТ "Кривбаскульттовари" право постійного користування земельною ділянкою площею 1,7569 га для розміщення виробничих приміщень на вул. Каховській, 82а, підтверджене Державним актом на право постійного користування землею від 12.05.1996 №334 та передати ВАТ "Кривбастехнопром"в оренду терміном на 10 років земельну ділянку комерційного використання (код 1.11.3) площею 1,7569 га для розміщення виробничих приміщень на вул.Каховській, 82а.
Пунктом 5 рішення ради вирішено вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 12.05.1996 № 334.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як вірно зазначили суди послався на те, що рішення від 24.01.2007 № 871, прийняте відповідачем на підставі його заяви від 06.12.2006 №135, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, передбачені ст. 92 ЦК України, оскільки відповідач, не пересвідчившись в наявності у особи, яка подала зазначену вище заяву відповідних повноважень, наданих органом управління, прийняв рішення про позбавлення права постійного користування земельною ділянкою всупереч пункту „а" ст.141 ЗК України.
Приймаючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЗК України, ЦК України, Закону України "Про місцеве самоврядування" та, врахувавши всі матеріали справи в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
За змістом ст. 141 ЗК України, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (підпункт "а" ч. 1 ст. 141 ЗК України).
Згідно з частинами 1, 3 ст. 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою (ч. 4 ст. 142 ЗК України).
Сервіси для юристів