ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2014 року Справа № 920/1411/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаКлещенко О.М., представник, відповідачаКравченко П.А., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Стар"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.10.2014у справі№ 920/1411/13 Господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТНК"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Стар"простягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Стар" про стягнення заборгованості в сумі 539657,58 грн за роботи по ремонту офісних, виробничих та побутових приміщень.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.07.2014 (судді Жерьобкіна Є.А. - головуючий, Котельницька В.Л., Левченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 (судді: Бондаренко В.П. - головуючий, Ільїн О.В., Россолов В.В.), позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Стар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК" 484442 грн заборгованості за виконані роботи, 9688,84 грн судового збору; у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині, в якій позов задоволено, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову в зазначеній частині скасувати і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано доводами про незаконність та необґрунтованість судових рішень.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 01.04.2011 між сторонами у справі було укладено договір підряду № 1/4-11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався на свій ризик виконати на об'єкті відповідача роботи по ремонту офісних, побутових, виробничих приміщень за адресою: м. Суми, вул. Чехова, 9а.
Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що вартість робіт вказується у додатках до вказаного договору (технічних завданнях, кошторисах та переліку робіт).
Відповідно до п. 3.1 договору відповідач здійснює: передплату в розмірі 100% загальної вартості матеріалів згідно кожного окремо взятого додатку до договору на розрахунковий рахунок позивача; 100% оплату загальної вартості згідно з кожним окремо взятим додатком до договору протягом 10-ти банківських днів після повного завершення робіт, враховуючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків на підставі підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт.
Згідно з п. 4.3 договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 1 квітня 2012 року.
При цьому суди встановили, що відносини між сторонами по ремонту офісних, побутових, виробничих приміщень за адресою м. Суми, вул. Чехова, 9а продовжувалися і після закінчення строку дії договору, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт за травень, липень 2012 року (підстава договір № 1/4-11 від 01.04.2011).
31.05.2012 між сторонами була підписана та скріплена їх печатками договірна ціна на ремонт цеху 3-го поверху за адресою: м. Суми, вул. Чехова, 9А на суму 502825,75 грн.
Звертаючись з позовом у даній справі, в обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що після 1 квітня 2012 року (дата закінчення дії договору від 01.04.2011 року), зокрема, у липні 2012 року ним були виконані будівельні роботи з ремонту цеху 3-го поверху за адресою: м. Суми, вул. Чехова, 9А на суму 502858,58 грн. Крім того, позивачем також були виконані роботи по улаштуванню отворів на 3-му поверсі за адресою: м. Суми, вул. Чехова, 9А на загальну суму 9341,62 грн, роботи по ремонту компресорної за адресою: м. Суми, вул. Чехова, 9А на загальну суму 27457,38 грн, про що відповідачу були надані усі необхідні документи.
Листом від 01.07.2013 (вхідний № 95 від 05.07.2013) відповідачу позивачем були направлені довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів стосовно виконаних робіт з ремонту цеху 3-го поверху за адресою: м. Суми, вул. Чехова, 9А на суму 502858,58 грн, по улаштуванню отворів на 3-му поверсі за адресою: м. Суми, вул. Чехова, 9А на загальну суму 9341,62 грн, по ремонту компресорної за адресою: м. Суми, вул. Чехова, 9А на загальну суму 27457,38 грн, а також договірні ціни, локальні кошториси.
Однак відповідач отримані документи не підписав, виконані роботи не оплатив, що й стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.
В силу ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 зазначеного Кодексу.
Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Сервіси для юристів