Постанова ВГСУ від 04.12.2014 року у справі №914/4072/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Справа № 914/4072/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуКам'янка-Бузької центральної районної лікарніна постанову від 11.06.2014 Львівського апеляційного господарського судуу справі№914/4072/13 господарського суду Львівської областіза позовомТОВ "Енергосантехсервіс"доКам'янка-Бузької центральної районної лікарні простягнення заборгованості За участю представників сторін:

Від позивача - Басюк О.Л. (дов. від 06.02.14)

Від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Енергосантехсервіс" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Кам'янка-Бузької центральної районної лікарні про стягнення з відповідача 54 252,46 грн. основного боргу, 2 925,17 грн. 3% відсотків річних та 14 317,20 грн. пені за неналежне виконання договору № 166 від 01 грудня 2011 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2014 (суддя Матвіїв Р.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Кам'янка-Бузької центральної районної лікарні на користь ТОВ "Енергосантехсервіс" 40 410,26 грн. основної заборгованості, 2 178,54 грн. 3% річних, 3 059,48 грн. пені, відмовлено у 13 842,20 грн. основного боргу, 746,61 грн. 3% річних, 11 257,72 грн. пені.

Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у складі: Гриців В.М., Давид Л.Л., Галушко Н.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Кам'янка-Бузька центральна районна лікарня у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.626, 653 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2011 між ТОВ "Енергосантехсервіс" та Кам'янка-Бузькою центральною районною лікарнею укладено договір № 166, за умовами якого позивач зобов'язався виконати за завданням замовника наступні види робіт: гідрохімічне очищення системи опалення блоку А, блоку Б, пральні, моргу, гаражів ЦРЛ по вул. Перемоги, 29а м. Кам'янка-Бузька, а відповідач - прийняти та оплатити вище перелічені роботи згідно з актами виконаних робіт (п. 1.1., 1.2.).

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. договору ціна договору становить 134 998,46 грн. Кінцева ціна договору визначається по фактично виконаним об'ємам і актам виконаних робіт, в цінах на момент їх оплати.

Відповідно до п. 3.3. договору кінцевий розрахунок проводиться замовником не пізніше грудня 2011 року після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених у процесі приймання недоліків.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 54 252,46 грн. основного боргу (13 842,20 грн. - вартість виконаних і прийнятих робіт по гідрохімічному очищенні системи опалення блоку "А" та 40 410,26 грн. - вартість виконаних і прийнятих робіт по гідрохімічному очищенні системи опалення блоку "Б"), 14 317,20 грн. пені за прострочення оплати, 2 925,17 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові;

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено - якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Господарськими судами встановлено, що актом приймання виконаних робіт від 26.12.2011 по об'єкту блоку "Б" згідно з договором № 166 від 01.12.2011, підтверджується виконання робіт підрядником та прийняття робіт замовником на суму 40 410,26 грн. Докази оплати вказаних робіт у матеріалах справи відсутні, тому суди обгрунтовано стягнули згадану суму.

Судами також встановлено, що Акт приймання виконаних робіт від 26.12.2011 за гідрохімічне очищення системи опалення блоку "А" Кам'янка-Бузької ЦРЛ на суму 13842,20 грн. складений на підставі договору № 166/1 від 01.12.2011, тобто роботи на суму 13842,20грн. виконувались за договором № 166/1 від 01.12.2011, який не є підставою позовних вимог, а тому обгрунтовано відмовили в позові в цій частині. Крім того, апеляційним судом встановлено, що ця сума була предметом розгляду судом у справі №914/1170/14, яка розглядалась господарським судом Львівської області.

Посилання касатора на те, що укладенням договорів №166 та №166/1 від 05.12.2011 було фактично змінено раніше укладений договір №166 від 01.12.2011 не приймається до уваги, оскільки статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. При цьому судами при розгляді справи встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази припинення чи розірвання договору № 166 від 01.12.2011 і у договорах № 166 від 05.12.2011, № 166/1 від 05.12.2011 немає вказівки про втрату чинності попередньо укладеного договору, тим більше, що зазначені договори мають різний предмет договору.

Посилання касатора на перерахування 80746,00грн. не можуть бути сприйняті як оплата коштів за підписаним актом виконаних робіт від 26.12.2011, оскільки наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями не підтверджується дана обставина.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу ( п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Встановивши факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, суди правомірно стягнули з відповідача 3 % в розмірі 2 178,56 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Договором № 166 від 01.12.2011 року (п. 6.4) сторони визначили, що при несвоєчасній оплаті замовником вартості виконаних підрядником робіт, він виплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів. Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.