ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2015 року Справа № 917/2348/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід08.04.2015у справі№917/2348/13Господарського судуПолтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи"доПриватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога"простягнення суми,
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" (далі - позивач) просило з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Перемога" (далі - відповідач) 400 339,63 грн. заборгованості за поставлені позивачем товарно-матеріальні цінності та надані послуги.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не розрахувався за товарно-матеріальні цінності та надані послуги.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.12.2014 (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., судді Горбачова Л.П., Істоміна О.А.) це рішення суду першої інстанції в частині стягнення 166 279,41 грн. скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті судами рішення в частині стягнення з нього 233 860,22 грн. заборгованості, і прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, але не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі протягом 2011-2013 років існували як договірні так і позадоговірні господарські правовідносини, у ході яких позивач надавав відповідачу грошові кошти та матеріально технічні засоби, послуги сільськогосподарською технікою, купував сільськогосподарську продукцію, а відповідач поставляв позивачу сільськогосподарську продукцію, орендував сільськогосподарську техніку та здійснював продаж і відгодівлю ВРХ, телиць, коней.
Предметом даного господарського спору була матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 400339,63 грн., яка утворилась, як зазначав позивач під час розгляду спору судами попередніх інстанцій по суті, у зв'язку із виконанням сторонами взаємних господарських зобов'язань у сфері поставки, оренди, надання послуг за період з 2011 по 2013 рік.
Таким чином позов обґрунтовано тим, що вказана сума заборгованості виникла як у позадоговірних господарських правовідносинах, так і на підставі укладених договорів оренди.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно накладних: №12 від 08.11.2011 на суму 33480,00 грн.; №7 від 19.03.2012 на суму 31127,50 грн.; №1/2 від 19.03.2012 на суму 3200,00 грн.; Акту виконаних робіт №189 від 31.03.2012 на суму 15992,00 грн.; накладних: №180 від 31.03. 2012 на суму 343000,00 грн.; №186 від 31.03.2012 на суму 6600,00 грн.; №181 від 31.03.2012 на суму 556739,30 грн.; №35/31 від 31.03.2012 на суму 12750,00 грн.; №4/4 від 04.04.2012 на суму 46710,00 грн.; №24 від 20.04.2012 на суму 52584,00грн.; №27 від 20.04.2012 на суму 24000,00грн.; №47 від 23.04.2012 на суму 113998,00 грн.; №48 від 23.04.2012 на суму 11400,00 грн.; №26 від 28.04.2012 на суму 174479,87 грн.; №95 від 30.04.2012 на суму 4552,69 грн.; №27 від 30.04.2012 на суму 1182,00 грн.; Акту виконаних робіт №105 від 30.04.2012 на суму 17395,93 грн.; накладних: №13 від 03.05. 2012 на суму 2197,81 грн.; №3/4 від 05.05.2012 на суму 8100,00 грн. №4/4 від 05.05.2012 на суму 120,00 грн.; №45 від 10.05.2012 на суму 161423,45 грн.; №50/31-5 від 11.05.2012 на суму 270000,00 грн.; №66 від 30.05.2012 на суму 4696,80 грн.; №72 від 31.05.2012 на суму 5335,88 грн.; №34 від 31.05.2012 на суму 71250,00 грн.; №28 від 31.05.2012 на суму 264 064,20 грн.; №70 від 31.05.2012 на суму 108816,76 грн.; №30 від 31.05.2012 на суму 97025,00 грн.; №31 від 31.05.2012 на суму 25858,25 грн.; №35 від 31.05.2012 на суму 177450,00 грн.; №32 від 31.05.2012 на суму 53000,00 грн.; №81 від 31.05.2012 на суму 8041,23 грн.; №5/7 від 18.06.2012 на суму 33180,00 грн.; №61 від 27.06.2012 на суму 13719,84 грн.; №1/3 від 30.06.2012 на суму 68746,99 грн.; Акту виконаних робіт №73 від 31.07.2012 на суму 17108,84 грн.; накладної №7 від 05.04.2013 на суму 86236,00 грн.; платіжних доручень: №3264 від 28.12.2011 на суму 500000,00 грн.; №322 від 30.01.2012 на суму 500000,00 грн.; №378 від 31.01.2012 на суму 200000,00 грн.; №556 від 13.02.2012 на суму 200000,00 грн.; №683 від 17.02.2012 на суму 50000,00 грн.; №877 від 01.03.2012 на суму 60000,00 грн.; №3697 від 20.03.2012 на суму 300000,00 грн.; №1193 від 27.03.2012 на суму 200000,00 грн.; №1541 від 28.04.2012 на суму 100000,00 грн.; №175 від 08.05.2012 на суму 300000,00 грн.; №773 від 02.07.2012 на суму 100000,00 грн.; №941 від 24.07.2012 на суму 100000,00 грн.; №1112 від 31.07.2012 на суму 20000,00 грн.; №1317 від 21.08.2012 на суму 200000,00 грн.; №1514 від 03.09.2012 на суму 300000,00 грн.; №1841 від 06.09.2012 на суму 300000,00 грн.; №2779 від 10.10.2012 на суму 300000,00 грн.; №3313 від 14.11.2012 на суму 200000,00 грн., позивач за період із 08.11.2011 по 05.04.2013 поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності, надав послуги (крім надання в оренду сільськогосподарської техніки) на загальну суму 6874993,15 грн., які на час звернення із позовом у даній справі відповідачем були сплачені повністю.
Крім того, судами встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору №15/234 від 21.10.2011 позивач передав відповідачу в строкове платне користування трактор Chellenger МТ658С вартістю 1800000,00 грн., за умовами розділу 5 якого орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату з розрахунку 10000,00 грн. в місяць.
Також відповідно до умов договору №15/235 від 21.10.2011 позивач передав відповідачу в строкове платне користування глибокорозпушувач CASE Ekolo-tiger 530C вартістю 500000,00 грн., за умовами розділу 5 якого орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату з розрахунку 3000,00 грн. в місяць.
Факт передачі вказаної сільськогосподарської техніки відповідачу підтверджується актом від 22.10.2011, а її повернення підтверджується актом від 21.04.2013, що не заперечується відповідачем.
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки за користування сільськогосподарською технікою на загальну суму 234060,22 грн., а саме: рахунок №29 від 22.04.2013 на суму 23225,81 грн.; рахунок №30 від 22.04.2013 на суму 120000,00 грн.; рахунок №30 від 22.04.2013 на суму 36666,67 грн.; рахунок №32 від 22.04.2013 на суму 6967,74 грн.; рахунок №33 від 22.04.2013 на суму 36000,00 грн.; рахунок №30 від 20.04.2013 на суму 11200,00 грн., які відповідачем залишились не сплаченими.
Повністю задовольняючи позов місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що на підставі як договірних так і позадоговірних господарських правовідносин, що склались між сторонами, у відповідача існує перед позивачем заборгованість в сумі 400 339,63 грн., яка підлягає стягненню у даному спорі.
Скасовуючи це рішення суду в частині стягнення заборгованості та залишаючи його без змін в іншій частині, суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що несплаченою залишилась заборгованість за договорами оренди сільськогосподарської техніки №15/234 від 21.10.2011, та №15/235 від 21.10.2011 у розмірі 234060, 22 грн., яка і підлягає стягненню із відповідача.
Звернувшись із касаційною скаргою відповідач обґрунтовував її тим, що судами порушено норми матеріального і процесуального права щодо повного встановлення судами усіх обставин справи та правильного визначення правовідносин сторін.
Однак з доводами відповідача повністю погодитись не можна виходячи із наступного.
Згідно із приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2).
Статтею 11 наведеного кодексу передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1).
Відповідно до положень статті 759 вказаного кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1).
Сервіси для юристів