Постанова ВГСУ від 04.11.2015 року у справі №910/6303/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 910/6303/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Воліка І.М.,

Кролевець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Росія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2015 року у справі № 910/6303/15-г Господарського суду міста Києва за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Росія", Запорізька область, до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", м. Київ, про звільнення від сплати пені по кредитному договору та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Дяченко Н.В. (дов. № 50 від 31.03.15),

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач ПСП Агрофірма "Росія" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" про звільнення від сплати пені по кредитному договору та зобов'язання вчинити дії.

Вказував, що 25.04.14 між ПСП Агрофірма "Росія" (клієнт) та ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) був укладений договір банківського поточного рахунку № TF.236301.001, згідно якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний рахунок (номер поточного рахунку 26004188718570) для приймання та зарахування на рахунок клієнта грошових коштів, виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком відповідно до цього договору та законодавства України.

28.04.14 між ПСП Агрофірма "Росія" (позичальник) та ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) був укладений кредитний договір № KKPOG.236301.006, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 4 000 000 грн., а позичальник - повернути кредитні кошти в строк до 24.04.15 та сплатити 21 % річних за користування кредитом.

Зазначав, що ПСП Агрофірма "Росія" були надані на виконання банку платіжні доручення: № 523 від 05.12.14 на суму 70 000 грн. на перерахування коштів з рахунку № 26004188718570 в рахунок сплати відсотків за листопад згідно кредитного договору № KKPOG.236301.006 від 28.04.14; № 523 від 18.12.14 на суму 1 193 817,87 грн. на перерахування коштів з рахунку № 26004188718570 в рахунок погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору № KKPOG.236301.006 від 28.04.14 та № 1 від 06.01.15 на суму 52 208,33 грн. на перерахування коштів з рахунку № 26004188718570 в рахунок сплати відсотків за грудень місяць згідно кредитного договору № KKPOG.236301.006 від 28.04.14.

Посилаючись на невиконання банком зазначених платіжних доручень клієнта, позивач просив звільнити ПСП Агрофірма "Росія" від сплати пені за кредитним договором № KKPOG.236301.006 від 28.04.14 за період з 06.12.14 по день ухвалення рішення судом, у зв'язку з простроченням з вини кредитора та зобов'язати ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором № KKPOG.236301.006 від 28.04.14.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 травня 2015 року (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2015 року (колегія суддів у складі: Коршун Н.М. - головуючого, Алданової С.О., Калатай Н.Ф.), в позові відмовлено.

Рішення мотивовані посиланнями на ту обставину, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини, які носять майново-грошовий характер, де позивач виступає кредитором банку за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також рішення обґрунтовані тим, що діючим процесуальним законодавством не передбачено такого способу захисту як зобов'язання кредитора звільнити боржника від сплати пені за прострочення ним грошового зобов'язання.

У касаційній скарзі ПСП Агрофірма "Росія", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 13, 16, 612 ЦК України, ст.ст. 66, 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 8, 32, 42 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосуванняя судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.04.14 між ПСП Агрофірма "Росія" (клієнт) та ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) був укладений договір банківського поточного рахунку № TF.236301.001, згідно якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний рахунок (номер поточного рахунку 26004188718570) для приймання та зарахування на рахунок клієнта грошових коштів, виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком відповідно до цього договору та законодавства України.

Згідно п. 2.4 договору банківського рахунку банк виконує доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, у строки: у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; після операційного часу банк виконує: наступного операційного дня або в день їх надходження за умови технічної можливості згідно тарифів банку.

28.04.14 між ПСП Агрофірма "Росія" (позичальник) та ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) був укладений кредитний договір № KKPOG.236301.006, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 4 000 000 грн., а позичальник - повернути кредитні кошти в строк до 24.04.15 та сплатити 21 % річних за користування кредитом.

Пунктом 2.4. кредитного договору сторони погодили період сплати процентів: з 1 по 5 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1 число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Позичальник доручає банку здійснювати списання коштів з усіх рахунків позичальника в національній та іноземній валюті, відкритих в ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", для погашення заборгованості за процентами, комісією, заборгованості за кредитом та іншої заборгованості (включаючи нараховані пені, штрафи) за цим договором, при настанні термінів виконання позивальником зобов'язань за цим договором (п. 2.10 кредитного договору).

В силу ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що ПСП Агрофірма "Росія" були надані на виконання банку платіжні доручення: № 523 від 05.12.14 на суму 70 000 грн. на перерахування коштів з рахунку № 26004188718570 в рахунок сплати відсотків за листопад згідно кредитного договору № KKPOG.236301.006 від 28.04.14; № 523 від 18.12.14 на суму 1 193 817,87 грн. на перерахування коштів з рахунку № 26004188718570 в рахунок погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору № KKPOG.236301.006 від 28.04.14 та № 1 від 06.01.15 на суму 52 208,33 грн. на перерахування коштів з рахунку № 26004188718570 в рахунок сплати відсотків за грудень місяць згідно кредитного договору № KKPOG.236301.006 від 28.04.14, які залишені відповідачем без виконання.