ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2015 року Справа № 910/11845/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоГончарука П.А.(доповідач),СуддівСтратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року у справі №910/11845/14 за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство інфраструктури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа", товариство з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг", за участю прокуратури Київської області, про стягнення суми,
Встановив:
У червні 2014 року державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" 37 550 052,60 грн. боргу за надані позивачем послуги з наземного обслуговування повітряних суден у період з 26 вересня 2012 року по 31 січня 2014 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24 листопада 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України 15 квітня 2015 року, рішення господарського суду міста Києва від 24 листопада 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2015 року у справі №910/11845/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 7 липня 2015 року провадження у справі №910/11845/14 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України через наявність арбітражного застереження в договорі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року, ухвалу господарського суду міста Києва від 7 липня 2015 року скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, просить оскаржувану постанову у справі скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 7 липня 2015 року залишити в силі.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, Міністерства інфраструктури України, прокурора, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом позову у справі є вимоги про стягнення з відповідача боргу в розмірі 37550052,60 грн., за період з 26 вересня 2012 року по 31 січня 2014 року, за надані послуги з наземного обслуговування повітряних суден, а саме:
- повідомлення усіх зацікавлених сторін про рух літака перевізника (пункт 1.1.4 додатку А стандартної угоди ІАТА в редакції 2004 року, далі - додаток А);
- інформування пасажирів та/або громадськість про час прибуття та/або відправлення літака перевізника та наземного транспорту (пункт 2.1.1 додатку А);
- вирішення питання щодо пасажирів, що слідують із зупинками, транзитних та таких, що слідують з пересадками, пасажирів і питання щодо їхнього багажу, а також інформування їх про послуги, наявні в аеропорту (пункт 2.1.2 додатку А);
- повідомлення перевізникові про скарги та претензії пасажирів перевізника (пункт 2.1.6 (а) додатку А);
- направлення пасажирів через пункти контролю до пунктів посадки на рейс (пункт 2.1.13 додатку А);
- направлення пасажирів від літака через пункти контролю (пункт 2.3.2 додатку А);
- інформування пасажирів/громадськість про час прибуття/відправлення (за межами аеропорту) (пункт 2.4.1 додатку А);
- забезпечення супроводження у місці стоянки повітряного судна у випадку його прибуття чи відправлення (пункт 3.2.1 (а) додатку А);
- забезпечення протипожежного та іншого захисного обладнання в місцях стоянки повітряного судна (пункт 3.8.1 (а) додатку А);
- забезпечення засобами зв'язку між наземною станцією та повітряним судном (пункт 4.2.3 (а) додатку А);
- з'ясування та відстеження польотного плану аеронавігаційних служб, виділеного відповідною аеронавігаційною службою час для перевізника (пункт 4.4.4 (b, e) додатку А).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями 1 червня 2009 року сторонами укладено договір про наземне обслуговування у вигляді додатку В1.1/02.1.1-23.9-7 до Стандартної угоди про наземне обслуговування від січня 2004 року.
Договір складено відповідно до спрощеної процедури, згідно з якою сторони погодили, що умови Основної Угоди та додатку А до Стандартної угоди про наземне обслуговування від січня 2004 року, що опубліковані Міжнародною асоціацією повітряного транспорту, застосовуються так, якби ці умови були повністю повторені у договорі, при цьому, сторони підтвердили, що вказані умови їм відомі.
Сервіси для юристів