Постанова ВГСУ від 04.11.2015 року у справі №904/268/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 904/268/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.

за участю представників:позивача відповідача-1 відповідача-2Верещака Т.В. дов. від 13.08.2015 № 20-444 не з'явився не з'явився

розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 р.у справі №904/268/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"до1.ДП "Придніпровська залізниця"; 2.Публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат"простягнення вартості недостачі в розмірі 10692,25 грн.В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до двох відповідачів: державного підприємства "Придніпровська залізниця" та ВАТ "Часівоярський вогнетривний комбінат" про стягнення 10692,25 грн. вартості недостачі піску формовочного у вагоні №65698417, який перевозився за груповою залізничною накладною №51144731 і не прибув на адресу позивача-вантажоодержувача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 (суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 ( судді Кузнецова І.Л., Герасименко І.М., Сизько І.А.) позов ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" задоволено частково, стягнуто вартість недостачі піску 10692,25грн. з ДП "Придніпровська залізниця", в позові до вантажовідправника ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" відмовлено.

Ухвалою від 20.08.2015 Дніпропетровський апеляційний господарський суд замінив позивача у справі Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на правонаступника, яким є Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".

Не погоджуючись із судовими рішеннями, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог за рахунок ДП "Придніпровська залізниця" відмовити повністю.

Касаційна скарга вмотивована посиланням на неправильне застосування судами норм 924 ЦК, 314 ГК України, Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, Закону України "Про боротьбу з тероризмом".

Спірний відчеплений вагон № 65698417 знаходиться на станції Микитівка Донецької залізниці, яка відноситься до Антрацитівського району Луганської області і визначена як територія проведення антитерористичної операції АТО, спірний вагон перебуває на території Донецької залізниці, тимчасово непідконтрольній органам державної влади України, на територію Придніпровської залізниці не надходив.

Заявник касаційної скарги вважає, що у відповідності із ст.307 ГК України та п.п.4 п."е" ст.111 Статуту залізниць України залізниця повинна бути звільнена від відповідальності за втрату, недостачу вантажу у разі, коли втрата відбулась внаслідок обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Крім того, за змістом ст.ст.224,225 ГК України для відшкодування збитків необхідно встановити наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, що судами попередніх інстанцій не було зроблено.

Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні 04.11.2015 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.09.2013 між ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (покупцем) та ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" (постачальником) укладено договір №20/2013/1677, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити вогнетривкі матеріали (ресурси). Кількість, номенклатура та ціна ресурсів визначається в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

П.3.5 договору встановлено, що право власності на ресурси та ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати поставки ресурсів.

Згідно з п.2 специфікації №7 від 07.07.2014 до вказаного договору ресурси поставляються на умовах поставки FCA (станція Часів Яр Донецької залізниці) залізничним транспортом відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010р.

В п.7 специфікації сторони узгодили, що датою поставки є дата календарного штемпелю станції відправлення в графі 56 "Календарний штемпель станції відправлення" залізничної накладної.

На виконання умов договору та специфікації ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" відвантажив на адресу позивача групу вагонів №67182204, №65285256, №65698417 пісок формувальний за груповою залізничною накладною №51144731. Датою поставки згідно відмітки в залізничній накладній №51144731 є 16.07.2014.

З урахуванням положень пункту 3.5 договору, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що з цієї дати до позивача перейшло право власності на ресурси (пісок формувальний).

21.07.2014 на станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці був складений комерційний акт РА№003982/852, в якому зафіксовано, що по груповому відправленню за накладною №51144731 фактично прибули два напіввагона з вантажем "пісок формувальний" та не прибув вагон №65698417 вагою 69000кг.

Згідно з актом загальної форми №5587 від 18.07.2014, складеним на станції Микитівка Донецької залізниці, вагон №65698417 вага 69000кг з вантажем "пісок формувальний" відчеплений від групи через технічну несправність. Відомості про характер несправності та опис обставин, за яких виявлена несправність, в актах не містяться.

Задовольняючи позовні вимоги за рахунок Придніпровської залізниці, суди попередніх інстанцій виходили з приписів ст.31 Статуту залізниць України, яка покладає на залізницю обов'язок подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ст.ст.22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж в пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Ст.110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст.113 Статуту за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно із ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. У даному випадку, як вірно було зазначено судами, неприбуття на станцію призначення одного вагону з групової відправки слід розглядати саме як недостачу, а не втрату вантажу.

Ст.314 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст.110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.